Головний плюс у публічному жабогадюкінгу між Маском і Трампом – це те, що він поступово, крок за кроком, може почати хитати трон рудого монарха, який узявся за надто багато справ одночасно – і майже в усіх зазнав провалу.Це буквально може почати руйнувати ту монументальну вертикаль, яку рудочолий вибудував у Республіканській партії, де МАГА-крило захопило владу.Бо коли на фоні цього (плюс економічні наслідки тарифів і тд.) ставатиме зрозуміло, що політичне майбутнє деяких конгресменів залежить від Трампа не так, як вважалося раніше, і що демонстрація ультралояльності до нього може, навпаки, поховати їхні кар’єрні перспективи, МАГА-хвиля поступово може почати відходити в минуле. Пальму першості через що можуть перехопити або більш досвідчені, помірковані республіканці (знову), або молоді перебіжчики з трампістського табору, які розчаруються у своєму лідері. (Тут усе залежатиме від того, хто виявиться спритнішим – або кому тупо більше пощастить)Позитив для нас у тому, що на тлі всього цього дійства конгресмени, передусім республіканці, можуть нарешті стати тими, ким і мають бути – незалежними політичними акторами, які керуються не волею президента, а тим, що вважають правильним для своєї країни (ну і кар'єри, звісно).Цей процес не буде швидким, і не може таким бути. Але з наближенням наступних виборів до Конгресу, які відбудуться вже за рік, ми цілком імовірно зможемо побачити перші зрушення. (Або Маска і усіх нелояльних тупо задавлять – це ж Трамп, тут усе можливо)