👥 Окрема проблема Кремля – люди. Якщо Росії знадобиться суттєво збільшити чисельність військ, це не обов'язково означатиме повторення вересня 2022 року з публічним оголошенням мобілізації. Значно безпечніше для влади поступово збільшувати набір через регіони, підприємства, контрактну систему, фінансові стимули та адміністративний примус.

📋 Причина очевидна: нова велика мобілізація сьогодні психологічно сприйматиметься інакше, ніж у 2022 році. Тоді ще можна було переконувати людей, що потрібно зробити останнє зусилля і війна скоро завершиться. Через кілька років такого аргументу практично немає. Нова хвиля означатиме фактичне визнання, що попередніх сотень тисяч людей виявилося недостатньо і швидкого завершення війни знову не буде.

🌍 Є й ще один ризик – можливе посилення російського тиску на НАТО. Кремлю необов'язково починати класичну війну проти європейської держави. Значно реалістичніший сценарій – поступове підвищення рівня диверсій, кібератак, провокацій та інших дій нижче порога відкритої війни. Мета може полягати не в захопленні територій, а в залякуванні європейців і спробі змусити їх скоротити підтримку України.

🚨 У цьому є небезпечна логіка. Росії потрібна демонстрація результату, а війна проти України такого результату Кремлю вже давно не дає в тому масштабі, на який він розраховував. Саме тому може виникати спокуса знайти слабше місце, швидко створити кризу і показати російському суспільству чергове підтвердження сили держави. Ризик такого сценарію не варто перебільшувати, але й ігнорувати його не можна.

📌 У підсумку перспектива переговорів сьогодні виглядає реалістичнішою не тому, що Москва раптом змінила свої вимоги. Змінюються обставини, за яких ці вимоги висуваються. Росія продовжує воювати, але кожен наступний місяць війни коштує їй дедалі більше. США водночас мають власну політичну мотивацію отримати результат. А Україна отримала значно більше можливостей підвищувати для Кремля ціну затягування війни.

🔎 Саме тому зараз варто стежити не стільки за черговими жорсткими заявами Путіна, скільки за практичними речами: інтенсивністю американсько-російських контактів, станом російської нафтопереробки, рішеннями Кремля про поповнення армії, масштабами українських далекобійних ударів та поведінкою Вашингтона. Якщо одразу кілька цих процесів почнуть рухатися в одному напрямку, тоді вже можна буде серйозно говорити про формування умов для нового переговорного етапу.