Політолог без краватки | Дискусія навколо перемовин в Абу-Дабі емоційна, але малопродуктивна. В...

👀 Дискусія навколо перемовин в Абу-Дабі емоційна, але малопродуктивна. Вимоги негайно вийти з переговорів після обстрілів виглядають зрозуміло з моральної точки зору, але з практичної – не дають нічого. Демарш без подальших дій — це жест для соцмереж, а не інструмент впливу.🤝 Водночас і самі перемовини не варто переоцінювати. Прориву там не буде. Максимум, на що реально можна розраховувати: гуманітарні речі, зокрема обміни полонених. Це небагато, але в нинішніх умовах це може бути стелею можливого.📉 Безперспективність цього формату була закладена з самого початку. Україна заходить у тристоронні перемовини без сильної позиції і без європейців за столом. Погодження на такий склад – серйозна помилка, бо він автоматично ставить нас у залежне становище між США і Росією.🚪 Просто встати і піти – теж не вихід. Такий крок має сенс лише тоді, коли за ним ідуть дії, які змінюють розклад сил. Без цього вихід з переговорів нічого не змінює і навіть грає проти нас, дозволяючи звинуватити Україну в зриві діалогу.🔥 Ключову річ треба назвати прямо: Диктатор Путін не зацікавлений у завершенні війни. Його влаштовує затягування, ставка на втому України і очікування внутрішнього надлому. За стіл він сідає лише тоді, коли бачить перед собою сильну сторону – зі стабільним фронтом і реальними можливостями завдавати ударів у відповідь.⚔️ Саме тому нинішні перемовини не принесуть позитивних новин. Російська позиція проста: капітуляція, вихід ЗСУ з Донбасу і політичні поступки. Це неприйнятно для України, а отже компромісу тут немає і найближчим часом не буде.📜 Тут доречна проста істина, сформульована ще Голдою Меїр: коли одна сторона хоче жити, а інша — бачити її знищеною, простору для компромісів майже не лишається. Ця формула і досі працює.🌍 Тристоронній формат в Абу-Дабі варто сприймати не як шлях до миру, а як перевірку. Перевірку готовності сторін виконувати хоча б мінімальні домовленості: на технічному і безпековому рівні. Якщо навіть цього не вдасться досягти, ілюзії про «швидкий прогрес» мають остаточно зникнути.🧱 Найчутливіша тема – Схід України. Саме тут зосереджені всі ризики. Будь-які розмови про розведення військ чи припинення вогню впираються в просте питання: де і хто контролює територію. Без відповіді на це все інше –порожні слова.⚡️ Окремо стоїть ідея часткового припинення вогню, зокрема щодо енергетики. Теоретично це може бути перевіркою здатності сторін дотримуватися навіть обмежених домовленостей. Практично – все впирається в довіру, якої немає.🪤 Є ризик, що Росія використовує переговори для затягування часу і створення видимості мирного процесу. У такому разі Абу-Дабі стане майданчиком не для домовленосте. У підсумку варто знизити очікування. Ці перемовини не завершать війну і, ймовірно, навіть не наблизять її кінець. Їхній сенс – показати, чи можливі хоча б мінімальні кроки без самообману.🏁 А для України головний висновок простий і неприємний: без сильної позиції на полі бою жоден переговорний майданчик не працює. І поки це не зміниться, будь-які зустрічі — лише пауза