☝️Ці заходи — значне та стійке зміцнення валюти, амбітні державні витрати та агресивні протекціоністські заходи — мали підірвати конкурентоспроможність Китаю. Інтуїтивно зрозуміло, що сильніший юань та протекціоністський поворот Америки мали скоротити експорт Китаю. І в більш витончених, але не менш важливих формах китайський протекціонізм і стимулювання мали б мати такий самий ефект.Обвал імпорту після світової фінансової кризи мав завадити конкурентоспроможності експорту, на думку економіста Абби Лернера, який вважає, що «імпортний податок – це експортний податок». А відносний бум у неторговельних секторах, спричинений стимулюванням, мав би підірвати конкурентоспроможність торговельного сектору через зростання заробітних плат та інфляцію цін всередині країни (також відомий як ефект Баласса-Самуельсона). Але нічого цього не сталося. Марш китайського експортного гіганта був невблаганним: частка Китаю у світовому експорті промислової продукції підскочила з 12% у період GFC до 22% у 2022 році.Тепер профіцит поточного рахунку Китаю знову зростає (незважаючи на те, що він був прихований некоректними даними), а його валюта слабшає. Тиск на США і Європу зростає, змушуючи їх вжити заходів у відповідь.Але першим кроком має стати розуміння цього парадоксу глобалізації Китаю, а саме, чому експорт кинув виклик коригуючому ефекту традиційних політичних важелів. Наприклад, Китай може масштабно субсидувати свій експорт, але нетрадиційним чи прихованим чином. Або ж це може бути пов'язано з тим, що китайські компанії були надзвичайно ефективними, особливо в освоєнні нових технологій у таких секторах, як електромобілі. США та Європа повинні обговорити ці питання з Китаєм, адаптуючи свої дії до основної причини проблеми, а не вживати необдуманих протекціоністських заходів, які лише посилюють напруженість.Підписатись на «Космос політики»