Космос політики | На головному кладовищі Тегерану, Бехешт-і-Захра, скорбота зайняла голо...

👆На головному кладовищі Тегерану, Бехешт-і-Захра, скорбота зайняла головне місце. Сім'ї збираються навколо сотень свіжих могил, вшановуючи пам'ять жертв, від солдатів до немовлят. Дехто пообіцяв помститися, наполягаючи на тому, що кровопролиття лише загартує рішучість Ірану. Інші, такі як молода дизайнерка, яка оплакувала свого батька, висловлювали здивування з приводу того, що цивільні люди загинули на війні, яку вони не розв'язували. Багато хто тихо зізнався, що хотів би взагалі покинути Іран і шукати миру деінде.Незважаючи на трагедію, повсякденне життя повільно відновлювалося. На півночі Тегерану знову почали працювати ресторани, на вулицях зменшилися затори, а молодь намагається відволіктися в піцеріях та за відеоіграми. Проте відчуття вразливості не зникло. Провал іранської протиповітряної оборони в поєднанні з чутками про шпигунів і зрадників поглиблювали тривогу. Одні чіпляються за націоналізм і непокору, інші прагнуть реформ, свободи і стабільності.На руїнах будинку доктора Золфагарі група молодих добровольців «Басідж» намалювала тюльпани і підняла прапори, заявляючи, що помста неминуча. Графіті, намальовані на руїнах, підсумовували настрій: «Ви це почали. Ми закінчимо». Війна тривала менше двох тижнів, але вона залишила незабутній слід. Вона змінила те, як іранці бачать своїх ворогів, своїх лідерів і власне крихке відчуття безпеки. І, як багато хто сказав нам, те, що буде далі, здається ще більш невизначеним, ніж будь-коли.