Ватикан оприлюднив головні засади своєї політики, зафіксовані у першій енцикліці Папи Лева XIV «Magnifica Humanitas». У центрі уваги — наростання нерівності, загрози штучного інтелекту та питання війни і миру у світі, де інститути-запобіжники перестають виконувати свої функції.

Соціальна доктрина Церкви — це богослов’я сопричастя. Лев XIV закликав виходити за межі ВВП як головного показника розвитку держави, зосереджуючись на добробуті людей, зменшенні нерівності та охороні довкілля. Збереження гідності людини має стати фундаментальним принципом побудови трудових відносин.

Міжнародні відносини мають будуватися на забезпеченні права націй на самовизначення та права народів на збереження власної ідентичності. Будь-яка війна (особливо та, що виправдовується Божим ім’ям) є морально неприйнятною, проте самооборона є законною. ООН має пройти глибоке реформування заради спільного блага.

Технофашизм — нова загроза людству й людяності. Неприпустимим є зосередження даних і знань у руках небагатьох, особливо коли вони визначають «мораль» штучного інтелекту та використовують його у військовій сфері. Тому агенти соціалізації та інформування — зокрема школа і ЗМІ — мають навчати критичного мислення та етики комунікації, а також сприяти формуванню імунітету до маніпуляцій цифрового середовища, пов’язаних із масовим збором даних та алгоритмами.

Отже, Святий Престол цією енциклікою підкреслив основні загрози транс- і постгуманізму, а також наголосив на неприпустимості формування катастрофічних цифрових розривів, які вже починають загрожувати навіть «золотому мільярду». Її спрямованістю на переналаштування світової системи може скористатися не лише Україна, а й країни «середнього рівня», занепокоєні агресивною та непередбачуваною поведінкою світових гегемонів. У будь-якому випадку Києву не завадить більш рішуча підтримка Ватикану як на міжнародній арені, так і всередині політичного істеблішменту католицьких країн.