«Ми стоїмо тут не заради нагород, а заради наших родин і дітей»: історія старшого сержанта поліції Олександра Білоуса, який пройшов пекло Покровського напрямкуУ 2024-му, з початку створення стрілецького батальйону ГУНП в Хмельницькій області Олександр Білоус вступив до його лав. Шлях Олександра у складі батальйону став історією про справжню мужність, важку втрату на полі бою та тривалу боротьбу за повернення в стрій.Олександр разом із побратимами вирушив на одну із найгарячіших та найважчих ділянок фронту — Покровський напрямок. Ситуація там залишалася гранично напруженою: ворог безупинно намагався прорвати лінію оборони українських сил, масово застосовуючи важку артилерію, ударні безпілотники та штурмові групи. «Служба на передовій вимагала не лише професійних навичок, а й витримки, мужності та готовності діяти в умовах постійної небезпеки. Щодня ми стикалися з викликами війни, під постійними обстрілами тримали позиції та виконували поставлені завдання», — розповідає Олександр. Найважчий день на фронті для бійця настав у серпні 2025 року. Під час несення служби на бойовій позиції підрозділ потрапив під потужний ворожий обстріл. Один із снарядів розірвався зовсім поруч, і Олександр отримав важке осколкове поранення ноги. Долаючи пекельний біль та реальну загрозу для життя, під вогнем йому вдалося врятуватися та дістатися до медиків, які надали невідкладну допомогу.Однак, той день назавжди лишив глибокий слід у його пам’яті не через фізичний біль, а через непоправну втрату — внаслідок тієї ворожої атаки загинув його колега та побратим Ігор Снігур. «На війні особливо розумієш ціну кожного дня, кожного побратима і кожного метра рідної землі. Ми стоїмо тут не заради нагород чи визнання — ми стоїмо заради наших родин, наших дітей і майбутнього України», — зазначає Олександр. Поранення виявилося серйозним, і попереду на Олександра чекав новий фронт — медичний. Боротьба за відновлення у міжвідомчому госпіталі тривала понад сім місяців. #поліція_на_війні #НашіГерої  👮 Facebook | X | Instagram | TikTok