Справжня безбар’єрність бере початок від серця: у Нетішині школярі спілкувалися з ветераном війни Олександром ТокаремНа війні захисник втратив праву руку. Зараз він опановує протез і вчиться жити в нових реаліях. Про бойові звитяги та виклики, з якими стикається зараз, Олександр поділився зі школярами.Олександр Токар служив у десантно-штурмових військах. На рахунку бійця сотні врятованих життів побратимів, адже у підрозділі він займався евакуацією поранених. Під час чергового «виходу» на Запорізькому напрямку він отримав важке поранення та втратив праву руку. Та попри це, Олександр зберіг найголовніше — силу духу. Його надійна підтримка — дружина та двоє синів 10 та 14 років. Захисник запротезувався і зараз вчиться жити по-новому. До прикладу, вже без проблем кермує авто.Під час розмови зі школярами говорили про толерантність, підтримку та повагу до ветеранів. Учні щиро цікавилися, ставили запитання і слухали відповіді, затамувавши подих. Одне запитання запам’яталося найбільше: «А як це — жити, знаючи, що ти герой?»Олександр Токар відповів просто:«Я такий самий, як і ви, просто мені з побратимами довелося пройти через випробування, які показали, наскільки ми сильніші, ніж думаємо». Такі зустрічі вчать нас головному — бачити силу в кожній людині, підтримувати та виявляти повагу. Бо справжня безбар’єрність бере початок від серця.