«Для існування гламуру потрібно, щоб особистасоціальна заздрість стала нормальним і поширеним почуттям. Індустріальне суспільство, яке рушило в бік демократії, а тоді спинилося на півдорозі, — ідеальний ґрунт для продукування цього почуття. Прагнення індивідуального щастя визнано універсальним правом. Однак за чинних соціальних обставин індивід почувається безпорадним. Те, ким він є, суперечить тому, ким він хотів би стати. Він може або повністю осягнути цю суперечність і її причини, а відтак приєднатися до політичної боротьби за повну демократію, що передбачає, зокрема, повалення капіталізму; або й далі жити із заздрощами, які, поєднуючись із відчуттям безпорадності, породжуватимуть повторювані мрії наяву. Це пояснює, чому реклама залишаєтьсяпереконливою. Розрив між тим, що реально пропонує реклама, та обіцяним нею майбутнім суголосний із розривом між тим, яким себе бачить глядач-покупець, і тим, ким він хотів би стати. Ці два розриви зливаються в один, і замість прокласти через нього місток дій або живого досвіду, глядач-покупець заповнює його гламурними мріями наяву. Умови праці нерідко посилюють цей процес»