Радію…О люди землі, що живуть в благодаті,А думають лиш про пусту метушню,Ви різні: убогі і дуже багаті,Чому не радієте кожному дню?Як часто доводиться нам в сьогоденніБачити різні обличчя сумні,Яких затягнули клопо́ти буденні,І чути лише про проблеми одні.Дощ за вікном і чому тут радіти?..Настій не той, бо туманна пітьма,Набридло комусь на роботі сидіти,Чи скільки триватиме люта зима?Недобре, коли у весняному цвітіБагато комах і кусючих створінь,Літо жарке світить сонцем в зеніті –Кажуть: "Дістала проклята жарінь".Журиться бідний, що хліба немає,Багатий ¬– щоб статки свої зберегти,І перший і другий покою немає,Не можуть за цим благодать віднайти. ***В період осінньо-холодної днини,Якось я бабусю убогу зустрів,І на обличчі старої людиниРозгледіти по́смішку щиру зумів.Її запитав, як проходила поряд:Тримаючи квіти в старечій руці –"Від чого ви маєте радісний поглядІ посмішку гарну на свому лиці?"Сказала так щиро старенька бабуся:Мене здивували прості ті слова –"Життя я приймаю як дар і сміюся,Радію від того, що просто жива!..Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі