Ранкова пробіжка

Прокинутись зранку, ще до́світу сонця,Побачити перше проміння з вікна,Відром зачерпнути водиці із до́нця,Умити з криниці всі залишки сна. Босо́ніж приємно в росі походити,Почути лелеки причудливий спів. Прижмурити очі і запах вловити,Майбутнього хлібу від житніх ланів. А потім здійснити легеньку пробіжку,У напрямку поля, що скраю села,Найти непомітну, вузеньку доріжку,До тої місцини, де липа цвіла. Бігти і бачити маки червоні,Які між колоссям самі проросли. Із них позбивати водиці в долоні,Що в краплях ранкових ще з ночі були. Прийняти, як дар, легку́ прохолодуІ напрямок вітру, який підганяв… У власних думках відчувати свободу,І спогад приємний, який не спиняв. А потім пробігти до чистого ста́ву,Зробити із берега дальній стрибок… І після води і швидку переплавуВийти на берег, в вишневий садок. Від ранку енергії в тіло набрати,Як сонце ранкове ще не піднялось. В ту мить, як ще солодко комусь дрімали,Свою насолоду отримує хтось. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі