Поезія України 🇺🇦 | Історія коханняБалади про закоханих та тонкощі манерНе рідко переносят...

Історія коханняБалади про закоханих та тонкощі манерНе рідко переносяться в цікаву кінострічку.Та є одна історія, забута дотепер,Як степовий козак кохав свою Марічку.В минуле повернутися за декілька столітьЯ читачу уважному сьогодні пропоную.Прислухайтесь до повісті, та просто – уявіть.Вона, без перебільшення, казкова, гарантую.Коли розпочиналася козаччини пора,Поблизу того берега, де січі будували,Розділені потоками розлогого Дніпра,Навпроти один одного два хутори стояли.В одному жив козак, високий та вродливий,У іншому – володарка незвичної краси.У молодих людей зв'язок був особливий,Й кохання, що притягує два різні полюси.Потоки течії́ долав старенький човен,Каміннями посічений, що воду пропускав.На ньому кожен день, надій у серці повен,В обійми до коханої козак той поспішав.Душею відчуваючи всі прагнення дівочі,Просити він наважився в коханої руки,Та трапилась біда, Марічку серед ночі,Викрали із хутора турецькі вояки.Коли про новину сказала її мати,На ранок він човна старого спорядив.Вирішив козак кохану врятувати,Й у напрямку Туреччини за хвилею поплив.Не думав він про наслідки і ті випробування,Які його очікують дорогою на схід.Без маяка та компасу вело його коханняЗа кораблем непроханим, що не лишає слід.Спочатку по Дніпру, а далі –- Чорне море,Знесилений під спекою, замучений від злив.Голодний. День за днем. Крізь плесо неозореНа човнику старенькому козак відважний плив.Дістався, врешті решт, до берегів ворожих,Не володівши мовою, та розумівши суть,Розпитувати став звичайних перехожихПро місце, де в Туреччині невільниці живуть.Дізнався наш козак в старого капітана,Що жителі подейкують у різні голоси́ –Два місяці тому, в гаремі у султанаЗ'явилася невільниця незвичної краси.Почувши ці слова, козак не сумнівався,Куди за нареченою йому потрібно йти.А потім, у палац невидимо пробрався,Коли настали сутінки нічної дрімоти.Минаючи пости заспа́ної сторожі,Він дівчину свою знайшов, кінець кінцем.А далі, через двір та стіни огорожіЗакохані невидимо покинули гарем.Під су́провід зорі й небесного світилаДо берега прийшли, поцупили човна.Марічка і козак розправили вітрилаЙ додому попливли у напрямку стерна.Історія моя про мужність та кохання,Про вольових людей й характери сердець.На цьому ваш поет закінчив віршування.Коханих бережіть!.. Подякував. Кінець.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі