Не пізно…Невпевненість та страх, чи сумніви щоденні,Придумані людиною, не варті і гроша.Чому ми щиро віримо у мрії нездійсненні,Коли у нас за кліткою знаходиться душа?За втрачений шанс жалкуватимеш слізно,На схилі старечих та про́житих літ,Тому придивися, допоки не пізно,На власне "сьогодні" та внутрішній світ.Ніколи не пізно почати спочатку,Всі сили зібрати, піднятись з колін,Чи власні думки́ привести до порядку,Чи мури здолати надуманих стін.До цілі невпинно дійти намагатись,Та духом не падати з тисяч невдач,У власній провині покірно зізнатись,Та сили знайти, щоб сказати "пробач".Чи книгу пізнати якусь невідому,Для власного досвіду та надбання,Ніколи не пізно навчатись ново́му,Від "дерева мудрості та пізнання".Піти у похід, чи стати на лижі,Піднятися в го́ри до самих вершин,Каву попити колись у Парижі,Чи в море пірнути до синіх глибин.Купити квиток навмання, на вокзалі,Зайнятися спортом, зробити ремонт,За обрій зайти, подивитися далі,Як виглядає новий горизонт!Використовуйте можливості численні,Та задуми у вашій голові,Бо мрії, що здаються нездійсненні,Не втрачені, допоки ми живі…Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі