Вовки Росисті краплини в високій травіЗривають на землю вітри степові,По дикому полю, між диких ставків,В безлюдному краї природної волі,Де власні закони, порядки та ролі,Гуляє у преріях зграя вовків. Ранковому сонцю радіє земля,Пташина на дереві там із даля,Слідкує уважно, як зграя хвостатаЗа пагорбом стала водиці попити… Дорослі вовки полягали спочити,І граються жваво маленькі вовчата. Порядок та злагода в зграї панує,Завжди за малими невпинно слідкуєНайперша з усіх ватажку помічницяСупутниця того, хто носить корону,А часом буває, й володарка тронуДбайлива, уважна та сильна вовчиця. А також є інші у вовчій родині,Які ходять разом, по спільній стежині,Одні захищають незримий кордон,А інші, тим часом ведуть полювання. Усі вони різні, та спільне єднання:Вони поважають у зграї закон. Вовки по природі своїй не бояться,Та ролі у вовчій родині різняться,І сила у зграї залежить однак,Від мудрості лідера, цим завдяки,Якщо підкоряються інші вовки,Порядок тримає там сильний вожак. На нашій планеті є звірі сильніші,Великі і хитрі, і зуби страшніші,А є, на заваді стоїть егоїзм –Один програє зачасту в полюванні… Для кожного ж вовка сила в єднанні,І діють вони, як один організм. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі