Зустріч у потязіВже вечоріло на пероні,І поруч десь ще грав скрипаль,А я тримав в своїй долоні,Квиток-перепустку у даль.А збоку гул десь наближався –Все менше чути скрипаля…Перон від важкості здригався:Це потяг їхав іздаля.Не довго довелось чекати,Сирену машиніст дає…Почав наш потяг вирушати,І я зайшов в купе своє.А там чистенько і охайно,Легеньке світло струменить.Чомусь спокійно й незвичайно,Мені так стало в тую мить!Приємна музика десь грала,І чай стояв біля вікна,А збоку, в захваті читала,Красива дівчина одна,Розмова легко почалася,Як ми залишились одні.Іще гарнішою здалася,Як посміхнулася мені.Коли знайомство відбулося,Із сумки я дістав вино,І нам обом в ту мить здалося,Що ми знайомі вже давно.П'янкий напій той куштували,Відкрилась в дівчини душа,Ми все сміялись, жартували,Я зачитав свого вірша…Щось геть близьке було між нами,Вона це знала, знав і я…А потяг мчався під зірками:У нього місія своя.Вже ось кінець і вже світає,Від сна прокинувся вагон,І провідник вже об'являє:«Кінцева станція. Перон».Взяли ми кави філіжанку…Дівчи́ну з вогником в очахВостаннє бачив того ранку,Проте я бачу її в снах.Як швидко ніч оця минула,Що в серці лишиться на вік!Вона з таксі мені моргнула,А я пішов у інший бік.Отак життя наше дивує,І хто це може пояснить,Людина раптом зачарує –Відразу ж зникне в іншу мить...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі