Channel Українська поезія📖 - @poetryukraine - №1246
Перші дні листопада.Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку.А він думає: чуже місто, чужа кімната —як я її тут залишу?Третя по обіді.Суха осінь.Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно.Світло таке легке.Вона четвертий день у дорозі.Хай їй хоча би тут буде спокійно.Якщо буде потрібно —поправлятиму ковдру.Якщо буде холодно —причинятиму вікна.Спробую перехитрити її застуду невиліковну.Я сам усе це вигадав,вона ні в чому не винна.Як я її залишу?Незабаром почнеться вечір.Швидко стемніє, повітря остигне.Краще вже охоронятиму її речі.Краще вже грітиму її стигми.Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату,раптом птахи почнуть битися в стіни,раптом дерева обступлять її й поведуть на страту,раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини,раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене,раптом забуде все, що говорила до цього,раптом серце її, золоте й шалене,буде битись тепер для когось чужого.Хай спить. Хай розбереться зі снами.Хай її нинішні сни перетечуть у колишні.Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає.Навіть якщо їй буде снитись хтось інший.І ось він сидить, відраховуючи хвилини.Сидить, нервує без потреби.А вона не прокидається лише з тієї причини,що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе.Осінь над ними з льоду й сталі.Холодні ріки, незнайомі люди.Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.Жадан
2900
24-11-03 08:02