Українська поезія📖 | Він знає її, здається, вже безліч століть та епох.Це вже було. Це все ...

Він знає її, здається, вже безліч століть та епох.Це вже було. Це все вже точно було.У кожну з цих інкарнацій втручався напевно Бог...Він її зустрічав, викрадав, рятував, брав її у полон...Його бригантина померла на рифах акулячих берегів.Вона була з племені, що убиває чужинців-зайд.І вони прожили життя — поруч з піснями китів,На острові лавових скель та вічних кокосових пальм...Севілья. Багаття. Крики палаючих єретиків,Твердині фортець штурмує бубонна чума.Він був інквізитором, що так її й не спалив.Вона була відьмою — і його кохала вона.Святої Землі безжально гарячий пісок.Він — хрестоносець. Він тут — адже Deus vult!Та падає меч. І плащ із червоним хрестом —Перед солодким шаленством її сарацинських губ.І за примхою демонів, чи, може, за рухом комет —Перетинаються їхні шляхи у круговерті нової війни.Під звуки сирен, під виття крилатих ракет Вони знову разом — попри витівки Сатани.Нехай, ніби хмари, на сході здіймається зло.Нехай небокрай гарячим металом горить.Так буде. Так є. І так — уже точно було:Кохання — крізь вервицю війн та століть.03.11.2023#мулікпише#базальт