Зараз дуже цінно помічати щось хороше про книгу. Направду, завжди цінно. Бо я багато рефлексую для чого написала її саме так і чи могла б інакше. Хотіла б мати сміливість перечитати її заради експерименту власного. Але боюся, що мені дуже не сподобається і що це додасть страху перед наступною книгою, якого і так доста.Взагалі цей страх має класне підґрунтя. Бо от сьогодні обговорювали на клубі Підмогильного, а коли я торкаюся чогось надто прекрасного в літературі, то мені важко потім собі довести, що моє письмо хоча б чогось варте, бо й поруч не стоїть з майстрами слова, якими можна тільки безупинно захоплюватися. Але це я так, міркую тихесенько і продовжуватиму своє. З дитиною тільки відчуття буцімто світ біжить, лишень мені ніяк його не наздогнати. А коли дивлюся на сина, то навпаки, світ завмирає, в той час як час в стінах моєї квартири кудись втікає. І вже пʼять місяців, як я мама, яка, здається, нормально справляється з цією роллю. От тільки на годиннику 21:36, а я ледве тримаю очі відкритими, але мушу ще прочитати хоча б десять сторінок якоїсь книжки. Бо читати завжди є що і от сьогодні приїхала ще посилка з дому, покажу днями що за скарби там 🙌🏼