ПРОСТО ЗУПИНИСЬТуман малює невідомість сіру,А в мряці днів далеко десь – зоря. На землю поселив Господь людину,Долати шлях свій має до кінця. Сьогодні – щастя, миті неповторні,А завтра – смуток, втрат душевний біль. Проходить молодість, сивіють скроні,Розвіюється дим бажань і мрій. А ти спішиш. Ти встигнути так хочешЗдобути славу і авторитет. Біжиш по краю прірви ти охоче,Щасливий хочеш виграти білет. Кругом – пітьма і морок безпросвітній,В тумані ледь видніється зоря. Десь там – небесна синь й барвисті квіти,Десь там – веселка барвами сія. Десь там – весна, без сивих днів, туманів,Десь там – найвища міра насолод. А ти спішиш. Щось інше тебе манить,І затягає днів круговорот. І, як завжди, не вистачає часуСпинитися і перевести дух. Куди спішиш? Твоя зоря не гасне? І де твоя підтримка, вірний друг? З календаря злітають листопадомЛисточки днів, і місяців, й років. А ти живеш… Так безтурботно, радо… А де ж надія, цілі у житті? А інколи – сумні й печальні очіГлибоку сутність десь таять в собі. Ти сам не знаєш, чого справді хочеш,Ти втомлений. Та йдуть невпинно дні… Ти просто зупинись. Раптово, різко,Ти просто запитай себе: «Чому? Чому так сіро, не лунає пісня? Чому довкола бачу лиш пітьму? І йди туди, де холоду немає,І мряки, зливи, суєти і гроз. Де щастя є безмежне і безкрає,Де жде тебе із радістю Христос. @poesiaGod