"Ви світло для світу"Матвія 5:14Усе було, як завжди. Тихий вечірПоволі сонну землю огортав.Накинув тато піджака на плечі."Піду маяк світити". З лави встав.Та вмить за серце обома рукамиСхопився, зблід і тихо застогнав.Всім тілом сперся на віконну рамуІ на долівку немічно упав.Підбігли діти, злякана дружина,А він стискає серце і до них:"Нехай... Я зараз... Трохи відпочину...Ведіть до ліжка... Щось я занеміг".Допомогли підвестись усі разом,І ліг безсило. Увесь час стогнавЙ всього лише одну-єдину фразуМайже нечутно в розпачі шептав:"Не запалив..." Дружина розуміла,Що саме тяжко так його гнітить."Прошу, ти не хвилюйся, - все просила. -Підеш. Запалиш. Лікар прийде вмить".Та був вже й лікар і зробив, що треба,А тато сил підвестися не мав.У маренні все звав когось до себеІ так просив, щоби маяк палав.Вже споночіло. І здавалось, начеПітьма була чорніша, ніж завжди.Кричала пташка, як дитина плаче,І чулось тихе хлюпання води.Сиділи діти, дивлячись на тата,А він не відкривав уже й очей.І раптом рвучко підвелася мати,І подивилась з жалем на дітей.Малі іще були, та що робити?Вона повільно підійшла до них."Маяк повинен, діточки, горіти,А тато, бачте, зовсім занеміг.Візьміть цей вогник і біжіть швиденько.Дорогу знаєте, були не раз".О, як забилось в кожного серденько!Самі ще ж не ходили в такий час.Та взявши один одного за руки,Ліхтарик прикриваючи плащем,Побігли в ніч крізь дивні й страшні звуки,Де хтось стояв, здавалось, за плечем.Дитячий розум ще не міг збагнутиЩо це та ж стежка, де ходили вдень.І бігли швидко, щоби страх забути,Плащі збирали складками до жмень.У грудях серце в кожного тремтіло,І вітер сльози із очей втирав.В ногах не вистачало більше сили...Аж ось маяк. І хлопчик ключ дістав.По східцях вибігли наверх, і сталаДитяча з вогником тягнутися рука...Ураз пітьму над морем пронизалоТаке яскраве світло маяка.Пливли десь кораблі, і їм світитиВночі, можливо, міг оцей маяк.Але ніхто не знав, чому горітиВін зміг тоді і сталося це як.***І ми також є світлом цьому світу,В життєвім морі, наче маяки,Щоб до Христа завжди могли спішитиЗ доріг далеких всі мандрівники.І хоч нелегко нам в житті буває,Тріпоче серце з відчаю, мов птах,Не раз від втоми сили залишаютьІ сльози гіркоти бринять в очах,Та шлях такий нехай нас не злякає.Вперед свій вогник все одно несім!Бо той, хто малодушність, страх здолає,Зможе яскраво запалати всім,Щоб не загинули в життєвім моріТі, хто без Бога, хто іще в гріхах.Хоч, може, не дізнаються ніколи,Як ми для цього свій долали шлях.Вже час останній, і кругом темрява.О, як потрібні світу маяки!Несім світильники. Це наша справа:Світити й не впустити їх з руки.@poesiaGod