Свіча життяУ повоєннім місті вечоріло. Вздовж вулиці горіли ліхтарі,А в вікнах люди свічечки палили,Їх було видно вже о цій порі. І син, який прогулювався з татом,Ураз його посмикав за рукав:"Хіба там можуть зірочки палати? - З цікавістю на вікна показав. - Дивись: одна, і там одна... О, тату! А там аж дві, яскраві, осяйні! Хіба за вікнами можливо їх тримати? Хто з неба їх узяв, скажи мені"."То свічечки запалені". "Для чого?""Була війна, і в круговерті днівХтось втратив сина, а хтось батька свого,Дружини втратили чоловіків. В чиїйсь сім'ї одна, синочку, втрата,А у чиїйсь, як там, поглянь, аж дві. Як важко їм - не можуть розказати,У вогниках несуть жалі свої. Ці свічечки як пам'ять", - тихо мовив,І заіскрилась в погляді печаль. А син до нього з запитанням знову,Рукою вже показуючи в даль,На зірку, що мигтіла в темнім небіЯскравим сяйвом, перший ночі знак."А Бог цю свічку запалив для Себе? Він теж, як інші, втратив Сина, так?"..."Не втратив, а віддав. Віддав за інших. Синочку, Він помер, щоб ми жили. Він врятував Своєю смертю грішних,Щоб у серцях вогні життя були".***Та к тато говорив зі своїм синомВ далекім місті в повоєнний час. Але так хочу, щоб у цю хвилинуЙого слова торкнулися всіх нас. В нічному небі Бог над ВифлеємомНову зорю, мов свічку, запалив. Давав нам Сина, серце тисло щемом,Бо нас любив Він і Його любив. Та лиш Голгофа й безневинна жертваМогли змінити грішників життя. Бог знав, що Син Його мусить помертиСтрашною смертю через розп'яття. Що буде Він зневажений, побитий,Осміяний, відкинутий людьми. Та лише так Він нас міг відкупити,Щоб я і ти були спасенними. Така ціна - віддати Свого СинаНа хрест Голгофи, наче на вівтар,Де за гріхи, за всі наші провини -І цвяхи, й кожний молота удар. О, та зоря яскрава в темнім небі,Немов сльоза у Батькових очах! Любові більшої нема до мене й тебе,Як в розпростертих на хресті руках. А ти в це віриш? Знаєш ти сьогодні,Куди веде життя твойого шлях? Залишена уже гріха безодня? Ти бачиш світло в темних небесах? Тобою знайдена до вічності дорога,Що Божий Син стражданнями відкрив? А твоє серце примирилось з Богом? Чи знаєш, як тебе Він полюбив? Якщо не знаєш, підійди до Нього,Схилися у молитві каяття,Дозволь Йому торкнутись серця свого,Щоб в нім Він запалив свічу життя.@poesiaGod#Пасха@poesiaGod21. 07. 2015