Не треба бути кращим у людейМи змалечку живемо так, як треба... Як прийнято роками у людей... За віком в нас емоції й потреби,Думки і навіть вогники очей... Дитинство... Найсолодші наші миті... Там слабші настанови і закон... Тоді ми ще наївні і відкритіІдем назустріч світу заборон... Смакуємо суниці просто з грядки,Босоніж прокладаємо стежки... Спонтанно все тоді,не по порядкуНе так,як треба людям - навпаки! Сміємося тоді,коли сміється... І плачемо тоді,коли болить... Вдитинстві ще душа не продається... І маску неможливо ще купить... А далі вже стає нам не по вікуЛишатися відкритими для всіх... Так прийнято, напевно, споконвіку... Дитинство нам дається для утіх,А далі треба вчитися вдягатиНа себе різні маски у житті... Тому,хто неприємний потуратиІ часом простояти в німоті,Бо все, що на душі сказати схочеш,Не завжди буде прийнято в людей... Лиш тільки не навчиш брехати очі... Доводиться ховати блиск очей... За віком нам не личить посміхатись,Так просто від душі і без причин... На диво без надії сподіватись,За мрією летіти навздогін... Стабільність-головне у цьому світі! Робота - хай і геть не до душі... А крила? Так давно вже перебитіВ постійній цій бездумній метушні... А в мозку в нас лунає:" Все як треба:Освіта, дім, робота, вихідні..."А очі вже забули колір неба,Безсило виснуть крила на спині... А в серці в нас об груди бьються мрії,Розбиті вщент об осуди і страх... Боїться так покинути свій вирійДо волі спраглий, вязень зграї-птах... Спинімося, спитаємо у себе:"Для кого ми живемо це життя?"І ким було встановлено: "Так треба"Посаджені в кайдани почуття? Життя - дано лиш раз, таке казкове! У ньому стільки граней і краси! Відчуй його від подиху до словаІ вогник свого серця не згаси! Не бійся оступитися за мрію,Покинути стандарти й тягарі... Я знаю, все можливо, я в це вірю! Ногами відірвися від землі! Один для всіх закон - закон від Бога,А інше все надумане людьми... Твоє життя, твоя лише дорога! Вдихни повітря вільними грудьми! Минуть роки і зникне все нажите,Збезцінеться під натиском років... І тільки те, що серцем пережитеЗалишиться надбанням для віків... Не спогади того, що не зробили,Не судження когось про нас самих... Залишаться в кінці нам тільки крила,Які в бою із людством переміг... Ті крила будуть зшиті із кохання,Із радощів спонтанних і ідей... Життя для нас дарунок - не змагання... Не треба бути кращим у людей... Живіть, як прагне серце палко в грудях,Життя в зрівнянні з вічністю лиш мить! Не бійтеся зустріти осуд в людях,А бійтеся так само осудить... Усе, що йде від світу - з часом тлінне... Залишиться надбанням для землі... А цінність - зберегти в собі людинуБагатство - у любові і теплі... Не треба за життям невпинно гнатись,І людям намагатися вгодить... В життя потрібно просто закохатисьІ серце оберне на вічність мить...©

Інелла Огнєва@poesiaGod