Біла сукняЯ на ранок білу сукню готувалаІ вийшла на вулицю. Почався день. Пройтися до вечора в білому мала,Старалась цей колір зберегти лишень. А сукня ця вабила зір білизною,Я, як ніколи, обережна була. Старалась весь бруд обійти стороною,На протязі дня цей наряд берегла. По місту йти в білому пильно старалась,Дороги, машини і люди...отож,Я йшла, на цю сукню весь час задивлялась,Боялась спіткнутися, впасти тако́ж. Йшла через натовп, ні за що не торкалась,Боялася я зачепить де-не-де. Цей колір до вечора, мені здавалось,Збережу і плями не буде ніде. О, скільки вкладати старання і сили,Щоб біле лишилося—мені прийшлось. Ах, якби́ мене над землею носили,Якби́ зараз диво якесь відбулось! Закінчився день. І додому верталась,Відкрила рукою я втомлено вхід. Моя біла сукня! О, як не старалась,На ній видний був заплямований слід. Підходить до дзеркала я не хотіла,Ледь чутно спитало воно: «Як діла? Ти ж ранком виходила знаю ,що в білім,А як це увечері в сірім прийшла?». Я знала, брехати воно не захочеТа й я у той вечір сумною була. І прала вже сукню брудну серед ночі,Щоб вранці вдягнути знов білу змогла. Твоя Благодать мене Боже вбілила,Ти спас мою душу, гріхи всі простив. І колір оцей дарував—колір білий,Мені по життю в нім іти повелів. Та хоче лукавий в цім світі безбожнім,Щоб вкрита гріхом була сукня моя. І в цьому хіба зберегти колір можна,Що мені дарувала милість Твоя? Сама—ні,ніяк. Лиш з Тобою можливо,Мені промовляєш,що Ти збережеш. І вечором кожним звершається диво—Я в білім. Це значить,що Ти проведеш. Нема в цім заслуги моєї і сили,Тільки чистій мені бути Ти допоміг. Мій Ісусе! Мене Твої Руки носили,Тільки Ти вбрання біле моє лиш зберіг! Благодать збереже мене чистою. Знаю,Так буде надалі й до кінця, вірю я. І коли увійду до Небесного Раю,На мені буде сяяти біле вбрання! АміньАвтор —Любов Васеніна;Переклад Ангеліни Ющук@poesiaGod