Чи знаєш ти?Чи знаєш ти, яка ціна заплачена за тебе? І хто є Відкупителем твоїм? Хто визволив з кайданів смерті і хоче, щоб ти вічно жив?Хто міг так сильно полюбити простих людей, що грішними були? Хто став спасителем усього світу і визволив усіх з пітьми?Чи знаєш ти, чия там кров лилася? І хто висів там на хресті? Хто в гефсиманії молився, і знав, що буде муки; Він терпіть...Чи знаєш ти, що це Син Божий терпів за наші всі гріхи? Він був побитий і опльований, а люди всі кричали: "Розіпни!"В Його долоні цвяхи забивали, і всі там з Нього глузували... Свята та кров лилася з ран Його, а ще вінок терновий боляче врізався у чоло...Але Ісуса на хресті не цвяхи, а любов тримала, навіть до тих, хто відкидали, хто не прийняв спасителя свого, і хто кричав, щоб розп'яли Його.Чи знаєш ти, що в гробі вже Його немає? Що Він смерть смертю подолав і всім спасіння вічне дарував.Не хоче Він, щоб ти загинув, бо полюбив тебе він дуже сильно; голос любові ще сьогодні промовляє і каже, що усі твої гріхи прощає.Чи знаєш ти, що Я тебе чекаю, щоб ти прийшов на колінах у молитві? Я сльози обітру твої руками, і допоможу у щоденних битвах.Ти не один: Я завжди поруч, навіть коли здається, що весь світ мовчить. Коли ти плакав — плакав Я з тобою; коли ти падав — підіймав тебе.Я бачу серця твого рани, які цей світ знов завдає тобі; я їх загою так старанно, що не залишиться слідів.Я знаю все, що так тебе тривожить; Я був з тобою у години самоти. Я шепотів тобі: "Не бійся, Я з тобою." Почуй цей голос ніжний мій.Почуй цей голос: він до тебе і сьогодні промовляє; у сонця промені, у тому що живий сьогодні ти, цей голос каже: "Я тебе прощаю, і Я воскрес, щоб ти сьогодні був живий."Я заплатив не золотом чи сріблом, я заплатив Своїм життям, Своєю кров'ю; взамін мені нічого не потрібно.Я лиш прошу смиренне, чисте серце, яке дасиш в Мої ти руки; довір своє життя, і буду вести Я тебе крізь бурі.Мій друже, Ісус став Відкупителем твоїм, і з того часу ти вже не один; Він взяв тебе за руку міцно і в серці твоєму запалив Він світло.Він каже: "Йди за Мною, й назад не озирайся; минуле Я твоє прощаю, Я змив усе Своєю кров'ю, і вічне спасіння обіцяю."Ти просто залишайся вірним до кінця; на цій дорозі буду поруч Я з тобою, і захищу, й підтримаю тебе; я приведу тебе туди, де більш не буде болю.Сьогодні день спасіння — не втрачай; Це шанс почати все життя спочатку. В обіймах Бога мир і спокій знай; Він твій Отець, твій щит, твоя відплата.Для тебе має Він нетліючий вінець, у небесах, де зникнуть всі твої переживання, болі; там радість вічна і краса без меж. Він там тебе зустріне в обіймах вічної любові.@poemss_christian
@poemss_christian «ХТО МОЖЕ СІМ'Ю ОПИСАТИ».Хто може на світі сім‘ю описатиСім‘ю християнську не просто сім‘юСім’ю, в якій люблять не тільки словамиДе більше дають, але менше беруть.Сім’я, коли можна порадитись з кимосьКоли чоловік і дружина однеСім’я, коли дітки є дуже щасливіТакую сім’ю і добро не мине.Сім’я християнська де моляться разомДружина і діти глава чоловікСім’я християнська де співи лунаютьДе слава для Бога не змовкне повік.Сім’я християнська, це там де повага,Де діти як приклад для себе берутьВідношення тата,відношення мами,Все те що вони у життя понесуть.Сім’я християнська це близість із Богом,Де батько в проломі стоїть за сім’ю,Можливо не раз перед Богом і плакавМолився до нього почуй! Я молю.Можливо, ніхто навіть того не бачивАле бачив Той,хто із ним був тоді,Приходила сила і сила від БогаЩоб далі вести всю сім’ю по житті.Сім’я християнська, де Біблію люблятьДе діток навчають що пише у ній,Сім’я християнська - а як же інакшеЛюбити читати і жити по ній.Сім’я християнська - де мама і діти Схиляються разом до Бога вони,В молитві до Нього за тата благаютьЩоб тато з роботи вернувсь як завжди.Сім’я християнська - це мудрість від БогаЦя мудріть навча як сім’ю зберегти,Сім’я християнська - це діти від БогаВід нього прийняти для нього взростить. Як сильно звучить християнська сім’яЧи можем сьогодні ми браттяСказати це ім’я належить сім’їСім’ї не чужій, а моїй без вагання.Найкраще що може бути тут на земліЦе просто сім’я християнська,Де Бог пробуває і вчасно завждиСім’ю таку благословляє.Сім’ю християнську лиш той зрозумієХто сам таку має прекрасну сім’юЩоб це зрозуміти так треба прожити Так треба прожити щоб це зрозуміть.Автор: Юлія Кибукевич@poemss_christian
@muzyka_virshiПОЧНИ З ПРОСТОГО....Хіба нема за що нам славить Бога ?Хіба нема для вдячності причин ?Давайте ми почнемо із простого ,І привід віднайдеться не один... Прокинулись здоровими ми зранку,Це милість Бог над нами оновив...А хтось не зміг дожити до світанкуКогось ракети вибух розбудив... Поснідали... і не злиденно зовсім,А кожен смакував тим , чим хотів...Десь з голоду вмирають люди досі ,І хтось ще з дня вчорашнього не їв... Нам є де відпочити після втоми ,І ліжко є й над головою дах...А стільки їх ... З адресою й без дому...Домівки руйнувались на очах ... Хоч раз Творцю приносив ти подяку,За те що геть нічого не болить?А скільки хворих .. в боротьбі із раком ,На жаль, програють бій в єдину мить... Ми не одні , є друзі в нас і рідні Відповідаєм на чиїсь дзвінки...А стільки їх ... Нікому не потрібних ...Що в самоті живуть свої роки... Ми на весні і влітку працювали,Тепер помітні осені плоди ...І фруктів є і овочів немало ,І ще в достатку хліба і води... Ти йдеш до Церкви , лине там хваління ,І проповідь про Господа звучить ...А десь тривають ще страшні гоніння ,За віру у в'язниці хтось сидить...Через Ісуса маємо спасіння...Він в Небеса дорогу нам відкрив,А скільки грішних душ зазнали тління,Бо ворог їх навіки загубив. Можливість маєш Біблію читати,І чуєш ... Дощ нічний по вікнах б'єА є глухих, незрячих так багато ,Для когось мрія це - життя твоє... Хіба нема за що прославить Бога?Хіба не віднайдеш подяки слів?Нема причин ? Тоді почни з простого,Прокинувся ти й день новий зустрів.@poemss_christian
@muzyka_virshiМій Господи я дякую Тобі,За те що поселив мене у світі,За ці простори неба голубі ,За сонце ,що мені в дорозі світить .Мій Господи, я дякую тобіЗа співи солов'я і літні грози ,Що зрощувались ниви золоті ,І падали на них ранкові роси ...Я дякую за той весняний цвіт І за пожовкле, перше листя клена ,За кожен захід сонячний і схід ,Твоя рука все творить незбагненним...Мене насущним хлібом годував,Дозволив і до цього дня дожити,У Тіні крил притулок Ти дававТобі ніяк не можу не служити...Мій Господи! Я дякую Тобі,За християн, за Церкву і родину,Що поруч Ти в життєвій боротьбі,Несеш мене крізь терни, мов дитину.Я дякую за ту пролиту Кров,Яка мене від смерті врятувала,Я вдячний Боже за Твою любов,За Руки , що не раз в біді тримали.Я дякую , що край мій Ти зберіг,Від голоду, від зла і від незгоди.Війни не допустив і допоміг,Не впасти українському народу.Я дякую , Ісусе, що у злі,Я вірю ще, люблю, живу в надії:Що згине ворожнеча на Землі,І Сонце Правди всіх людей зігріє.Я дякую Тобі за добрий час,Що проповідь жива кругом лунає,Ти милуєш, ведеш, спасаєш нас,Подяку серце Господу складає...За ці благословіння- дав їх Ти,Щоденний хліб і Біблію священну,Достаток на столі, смачні плоди...Хвала Тобі, Владико Незбагненний...Я дякую , Спасителю, за тих,З ким по дорозі в майбуття простую,За рідних і далеких, добрих, злих,За голоси людей, які тут чую.Ти- Пастир мій і знаю, що в житті,Ніколи в недостатку вже не буду.І навіть в незнайомій стороні,Про мене Ти ніколи не забудеш.Підтримка і опора - кожну мить,На допомогу з Неба сподіваюсь,Свята Рука мене благословить,Тому і в бурі я не захитаюсь.Прошу Тебе за мій вкраїнський край,Де розбратом й війною він розбитий,Там , Господи, свій спокій ,мир подай,Ти можеш душі зранені зцілити...Наруги над дітьми не допусти,Пройти дозволь полями злої битви,Помилуй, Боже, грішних і прости,Щоб ревними були людей молитви..На Тебе лиш надія вся моя,Її несу крізь сльози і руїни,З Тобою лиш щасливим буду яЗ Тобою лиш воскресне Україна.@poemss_christian
@poemss_christianЯ ЗНАЮ: МАЛО СКАЗАНО "СПАСИБІ"...Я знаю: мало сказано «спасибі», Тих щирих слів до Бога в небеса…А хочеться, щоб вдячність у молитві Кричала голосніше, ніж нужда. Замало ще в житті я оцінилаТу милість, що являється щодня. Нічим перед Творцем не заслужила, Це тільки благодать Його дала. Чи ж дійсно зрозуміла я насправді, Яким багатством наділив Отець? Як часто погляд в небо підіймаю І щиро дякую Йому за все ? За те, що можу бачити очима, Як різнотрав'я помережило поля, Як небо ділиться в грозу наполовину,І з вітром бавиться жовтавий листопад. А хтось лише змальовує в уяві:Яке ж воно те сонце в небесах? На що подібне яблуко духмяне? Як верби мокнуть віттям у ставках? Не чує хтось веселий сміх малечі, Як плаче скрипка — лиш торкнись її... Як зустрічають весну соловейки,І як річки тікають поміж гір. А хтось ніколи землю не відчує, І не втече самий від суєти…Стоптати трави, досвіта... босоніж... Не порахує на снігу свої сліди. Комусь не суджено дитину обійняти — Руками пригорнути до грудей…Сніжинки на долонях розглядати, Торкнутись крапельки дощу, яка паде. А хтось уже давно забув про спокій, Де вибух не тривожить тихий сон; Як пахнуть стіни у своєму домі ,І будить тиша вранці за вікном. Як поділити лиш окраєць хліба, В голодні очі глянувши дітей? Чи до останнього з війни чекати сина В молитві на колінах ніч і день. Бо найчастіше це не помічаєш, Який щасливий ти серед людей. Цінуєш лиш тоді, коли втрачаєш, Того що було, більше не вернеш. Коли не зможеш пригорнутися до мами,Відчути теплоту її долонь, Не вчуєш раптом рідний голос батька І не спитаєш мудрості його. Найгірше, щоб образу затаїти, Не встигнути промовити: «Пробач». Великий подарунок з неба — жити, А ми самі вирішуємо як. Чи вмієм справді цінувати Бога, Що Сина Однородженого дав? Так небо близько не було ніколи І благодать зливалась через край...Я хочу більше, Боже, відчувати, Блаженство пропускати крізь єство, Щоб бачити в дрібницях те багатство, Яке, крім Тебе, не подасть мені ніхто!!!@muzyka_virshi#християнські_вірші
@muzyka_virshiУ кожного в житті свої потреби.У кожного в житті якась є біль…Але не всі в печалях кличуть небо..Не всі шукають Господа… Не всі…І так стає від цього дуже гірко,Що хтось надію на сЕбе кладе.Не на Христа, а на просту людину.Ну а в людини, що вона знайде?Так часто біль і смуток люди сіють,І замість співчуття – докором б’ють.Так мало люди розуміти вміють,І так багато ран нам завдають.І ти стоїш. Й від когось ти чекаєш,Хоч крихітку душевного тепла.І в цьому всьому, ти не помічаєшТого, Хто це давно тобі все дав.Моє дитя! Повір, Я не змінився,І біля тебе поруч Я стою.Я , як і ти , самотнім опинивсяУ надскладнім духовнім тім бою.Всі учні спали. Я Один молився.Підтримки ні від кого не було…І піт кривавий по чолі котився…А скільки раз, дитя, таке булоЩо навіть рідні геть не розумілиІ не приймали Господа свого.Сміялись з Мене, глузували й били…Й від цього всього тяжко так було…Але Я йшов. Бо думав Я про тебе,Я знав, Моя підтримка в небесах.Там – Мій Отець, і шлях пройти цей требаБо доля світу на Моїх плечах.Тебе дитя, Я добре розумію,Мені відомі всі твої страхи.Прийди до Мене й Я тебе зігрію,Як гріють пташенят своїх птахи.Поплач дитя. Я сльози витираю.Побудь зі Мною. Я ж твій добрий Бог,Якщо впадеш – Я Той, що підіймаюЦілитель ран і болей багатьох.Чому сьогодні так засумувала?Чому печаль засіла у тобі?Невже у Мене сили вже не стало?Чому ж скажи здалася в боротьбі?Не зупинись. Не здайся. Не зламайся.Не падай духом. Я з тобою є.Мені , як і раніше довіряйсяБо лиш в Мені опора твоя є.Я проведу дитя. Не сумнівайся.Лише у всьому вірною лишайся.Настане день – побачиш чудеса.Я – твій Господь. А ти – Моє дитя.@poemss_christian
@muzyka_virshiНе суди никого за поступки,Ты не знаешь проблемы его,Ты не знаешь, насколько есть трудно,И на сколько сейчас тяжело.Не суди никого за поступки,Себя выше других не поставь!И ненадо твердить, что всё просто,В его обуви ты не шагал.Ты не сможешь понять суть причины,Если в сердце твоём царит гнев.Обличить, докорить и у низить -Это сможет любой человек.Так легко ведь других осуждать,Но так мало, кто руку протянет,Кто поймёт и не будет кричать,Добивая своими словами.Наведу я один лиш пример:Жила женщина жизнью своею,Много дел натворила она,И хотела решить все проблемы...Только вот, на таких, как она,Все смотрели с презрением, ухмылкой,Отвергали и гнали не раз,Потому что она заслужила.И вот так, дни за днями текли,В своём сердце она понимала,Что неправильно строила жизнь,Каждый день её совесть судила.Но вот кто бы помог ей решить,Те проблемы, что сердце терзают?К сожалению, нету таких,И её только все отвергают.Но однажды, в один из тех дней,Она слышит, что где-то Учитель,Что позвал Его в дом фарисей, -Её сердце хотело свободы.Понимая, что дальше никак,Понимая что ей очень трудно,Принимает решение идти,Идти в дом фарисея - к Иисусу.С своей жизнью уже не считаясь,Понимала: быть может, конец.В дом вошла, ничего не сказала,Она видит, что рядом Иисус.И к Ногам со слезами упала,Осуждая себя за грехи,Она твёрдо тогда понимала:Есть спасение в Иисусе Христе.Человек тогда сердце не видел,Только в мыслях уже осуждал.Но а сердце хотело свободы -Это лишь Иисус понимал.Понимал, что изучена жизнью,Понимал, что не хочет так жить,Понимал, что отвергнута всеми -И такую Он смог полюбить.И простил её все согрешения...Смог понять то, как трудно есть ей.Хоть её отвергали другие,Не давая надежды, прогоняли быстрей.Не суди никого за поступки,Ты не знаешь проблемы его,Ты не знаешь, на сколько есть трудно,И на сколько сейчас тяжело.Так легко ведь других осуждать,Но так мало, кто руку протянет,Кто поймёт и не будет кричать,Добивая своими словами.Я хочу вам, друзья, пожелать,Чтобы мы не судили так быстро,А сначала причину понять,Или просто обнять для поддержки.А поддержка для всех нас нужна,И не важно, какого ты ранга,Против нас восстают тени тьмы,Может, завтра и я буду ранен.Может быть, я сегодня стою,И не вижу всех тех, кому плохо.И поддержки им нет от меня,А лишь только докоры, упрёки.Мы всего лишь друзья на земле,Каждый день мы имеем сражение.Не всегда есть легко устоять,Но ведь легче, когда кто-то верит.Когда кто-то поддержит тебя,С пониманием к твоей проблеме,Тогда легче нам будет шагать,Когда вместе, когда едины.Пусть поможет во всём нам Господь,Пусть поддержит всех тех, кто устали,Кто урва, кто далёко зашёл,Кто нуждался в поддержке, а его не приняли.Автор: Долайчук Віталій @poemss_christian
@muzyka_virshiЗемне життя приходить до закінчення Минають дні немов би листопад І як ніколи набуває цінностей-звичайний часЩо не вернуть назадЩе як учора встигнуть намагаєшся Та ее виходить, нестає годинВсе просто. Прихід Господа зближаєтьсяІ в цій нестачі я не є один. Щоб не було у день Господній сірого Який йтиме за невістою ЖенихІде відділення чорного від білого І перевірка цінностей людських. Господь є Той - у кого впорядкованоЧисло зірок як і число піску І однозначно те, що є захованоЙ для нас резерв короткого часу. Та ділиться він незвичайним способом Частина необхідна для життя І майже все щоб послужити Господу Для вічного, нетлінного життя. Виходимо за рамки необхідного Небесне витісняється земнимКороткий час і видно що ми ціннимо Й кому ми служим у житті своїм. Сім'я у хлібі нащодень нуждається.Господніх слуг нестача неспіткаБо від самого Бога добавляється Тим, що небесне на землі шукаНа чорне й біле людство все розколоте Господні кроки чути вдалиніЗвичайний час - дорожчим став від золотаБо золото от-от згорить вогні@poemss_christian
@muzyka_virshi1.Чому коли схиляєш ти колінаНічого Я не чую з уст твоїхМожливо, так десь тихо непомітноСказав ти щось, а Я і не почув2.Ти на коліна свої став у Божій церквіТа не почув хвали з твоїх Я устТи став, бо встали всі, та жертву знестиЖертву хвали не хочеш ти Мені.3.Не розумію Я кого ти так боїшсяЧому молитись сором для тебеЧому в наш час молитва це не модно?Невже нема за що подякувать Мене?4.Ти кожен раз стаючи на колінаУсе благаєш про одне, другеНе забуваєш жодної потребиТа забуваєш дякувать за все5.Я ж допоміг тобі учора і сьогодніТа ти на це увагу не звернувПодяки хочу, хочу слави жертвуЩоб ти від серця Ім‘я Господа хвалив.6.Згадай коли в останнє ти моливсяТак щиро із сльозами на очахЗгадай коли в останнє духом наповнявсяЧому так довго Бога не шукав?7.Я так хотів прийнять тебе до СебеЯк пташка пташенят зігріть тепломЩоб ти наповнивсь благодаттю небаЩоб Господа ніколи не забув8.Я так хотів тебе наповнить духомЩоб твій потік, він лився із душіЩоб ти радів з Своїм Найкращим ДругомІ присвятив Мені всі дні свої9.Щоб Гефсиманію ти пережив для себеІшовши на шляху, в житті своїмЩоб разом буть зі Мною міг ти в небіІ славив знову свого Господа в душі10.Я так хотів тебе благословитиЩоб ти життя Мені усе віддавХотів твій дух з любов‘ю підкріпитиТа ти мовчав, та ти чомусь мовчав11.Я розумію всі твої стражданняЯ бачу сльози, бачу твій тягарЙого несеш ти й часто чую наріканняХотів забрать його Я, ти ж не дав...12.Ти далі знов продовжуєш грішитиХоч скільки раз тобі Я промовлявЩоби наблизився до мене і тоді ЯДам прощення і милість й благодать.13.Я лиш почути хочу ще від тебеЩо Я потрібен ще сьогодні так тобіЩоб визнав гріх свій пред землею й небомІ щоб покаявся й тоді дам мир душі14.Ще скільки часу для тебе потрібноЩоб замолився ти до Господа в тиші?Я ж хочу милувать й спасать та все ж не чуєшНевже так хочеш в пеклі ти горіть?15.Не хочу Я карать людей на світіТа хочу душу Я спасти й також твоюСьогодні день спасіння, хочу щоб ти блищеДо мене став і був в Моїм раю.16.Чого чекаєш ти? Чекаєш горя?Чекаєш що біда в життя прийде?Тоді прийдеться, гірко ти заплачеш...Тоді навчить молитись Бог тебе.17.Молитви линули від рідних і від ЦерквиЗа тебе щоб до Бога навернувсьЩоб біг до Нього у своїм житті щоденноЙому лиш поклонявся і служив.18.Не хоче Бог,щоб,як дружина ЛотаТи не дойшов до цілі, а пропавЦе хоче ворог, він обманює сьогодніЩоб ти у небо вічне не ввійшов.19.Не загравай з гріхом же, милий друже,О, не шуткуй з спасінням ти своїмА помолись до Господа сьогодніЩоб Він простив й тебе благословив20.Не соромно для Господа служитиНе соромно Йому життя віддатьА страшно потім Голос той почути:Ви відійдіть, бо Я не знаю вас...@poemss_christian
@muzyka_virshiЯ знову тихо прихилю колінаІз уст перед Лице Твоє нехай молитва линеХіба у чомусь є ще для людини сила?Невже хоч десь була настільки вільна?! Спинюсь. Тут серцем відпочину.Безмірний Бог й така мізерна я! У подиві подякою сповняюсь,Одна серед мільйонів, Ним ощасливлена душаДарма, дарма шукати в людях мируБентежні їхні розуми, оманливі надії Пустує часто місце спокою, повернутий нам дарЗтурбовані клопотами, забули, життя - парКудись біжать, за чимось гонятьсяВсе чогось прагнуть і спішатьЛюди шукають, мрії ж розбиваютьсяШкода… Роки життя назад не повертаютьсяШкода, що обирають тлінне замість вічного, Що заплатили всім, що є, за щось пустеТак прикро, що із цим зживаються Прийнявши порожнечу - за звичне всім, і все…Якби пізнали глибину Любові, Якби води напились з Джерела?Невже ми б до болота поверталися, Невже страждала би спустошена душа?У Бозі вдосталь хліба для душіЩоденного, натхненного, живогоЧому ж тоді виймаємо з коморЗалишки черствого й старого?Спинюсь. Залишу просто все на світі І слухатиму лиш Твої слова У кожному із них любов, мов квітиУ Твоїй ніжності глибини пізнання Я знову… Знову тихо прихилю колінаІз уст перед Лице Твоє нехай подяка лине. Хіба у чомусь є ще для людини сила?Невже хоч десь була вона така щаслива?!@poemss_christian
We and selected third parties use cookies or similar technologies for technical purposes and, with your consent, for other purposes (“basic interactions & functionalities” and “measurement”) as specified in the Cookie policy.
You can freely give, deny, or withdraw your consent at any time.
You can consent to the use of such technologies by using the “Accept” button. By closing this notice, you continue without accepting.
