TGLIST.COM.UA
Source
Християнські вірші | muzyka_virshiНа жаль, немає плоду на мені,Якого Садівник давно чекає,З...
Християнські вірші
@poemss_christian
934 Views/Reach
2026-09-21 18:15
Message №1932
@muzyka_virshi
На жаль, немає плоду на мені,
Якого Садівник давно чекає,
За мною доглядав Він безліч днів,
Але нічого, окрім листя, там немає.
Давав мені поживу й напував,
Від диких звірів ставив огорожу,
Підв’язував мене, щоб вітер не зламав,
Він знав, що я слабкий — зламатись можу.
Життя було прекрасне, йшли роки,
Ніщо не заважало виростати,
Отримував усе з Його руки
Й глибоко в землю став своє коріння я пускати.
Від гарного життя пихатий став,
Гілля моє широко розросталось,
Гіллям від інших світло затуляв,
А серце гордістю безмежно наповнялось.
Я думав: «Гляньте, ось який я став!
Я вищий за кущі й малі дерева».
Про Садівника часто забував,
Його любов мені здавалась не суттєва.
Але одного дня прийшов Садівник мій,
У Храмі серця став перевіряти,
Шукав Він плоду у душі моїй,
Але знайшов... лиш листя розкуйовджене й латате.
Він підійшов, поглянув і сказав:
«Я стільки років за тобою доглядав,
Я поливав, від бур Твоїх ховав,
А ти для Мене плоду так і не надбав.
Навіщо землю дурно ти займаєш?
Твоя гординя губить тут усе.
Ти тільки листя пишне розпускаєш,
Але воно нікому користі не принесе».
І піднялась рука Його з ножем,
Щоб під корінь зрубати це дерево безплідне...
Але Ісус постав між Ним і цим ножем,
І мовив: «Отче, почекай, воно для Мене рідне!
Облиш його іще на рік один,
Я Сам його обкопаю, підживлю.
Я знаю, що воно — Твій блудний син,
Я все одно його, безплідне, так люблю...
Якщо і через рік не принесе плода —
Тоді зрубаєш, Отче, без жалю».
І Садівник згасив Свій гнів, і ніж сховав...
«Іди, Я ще один твій шанс благословлю».
@poemms_christian
На жаль, немає плоду на мені,
Якого Садівник давно чекає,
За мною доглядав Він безліч днів,
Але нічого, окрім листя, там немає.
Давав мені поживу й напував,
Від диких звірів ставив огорожу,
Підв’язував мене, щоб вітер не зламав,
Він знав, що я слабкий — зламатись можу.
Життя було прекрасне, йшли роки,
Ніщо не заважало виростати,
Отримував усе з Його руки
Й глибоко в землю став своє коріння я пускати.
Від гарного життя пихатий став,
Гілля моє широко розросталось,
Гіллям від інших світло затуляв,
А серце гордістю безмежно наповнялось.
Я думав: «Гляньте, ось який я став!
Я вищий за кущі й малі дерева».
Про Садівника часто забував,
Його любов мені здавалась не суттєва.
Але одного дня прийшов Садівник мій,
У Храмі серця став перевіряти,
Шукав Він плоду у душі моїй,
Але знайшов... лиш листя розкуйовджене й латате.
Він підійшов, поглянув і сказав:
«Я стільки років за тобою доглядав,
Я поливав, від бур Твоїх ховав,
А ти для Мене плоду так і не надбав.
Навіщо землю дурно ти займаєш?
Твоя гординя губить тут усе.
Ти тільки листя пишне розпускаєш,
Але воно нікому користі не принесе».
І піднялась рука Його з ножем,
Щоб під корінь зрубати це дерево безплідне...
Але Ісус постав між Ним і цим ножем,
І мовив: «Отче, почекай, воно для Мене рідне!
Облиш його іще на рік один,
Я Сам його обкопаю, підживлю.
Я знаю, що воно — Твій блудний син,
Я все одно його, безплідне, так люблю...
Якщо і через рік не принесе плода —
Тоді зрубаєш, Отче, без жалю».
І Садівник згасив Свій гнів, і ніж сховав...
«Іди, Я ще один твій шанс благословлю».
@poemms_christian