горіння почуттів

моросять твої пальці по моїй голові,легким тиском минають по леніті.я прокинулась в повній пітьмі,це наснилось мені в серпні місяці.твої чорні, як вугілля, волосся,твої сині, як небо, синці.знову сон, я аж спросоння,подумала, що переді мною - ти.твої сильні міцні руки,блиск твоїх очей.припини, припини! я ж влюблюся…ти лиш згусток моїх ідей.ти лиш образ в моїй голові,лиш збірка з інших людей,тебе зліпив мій мозок,настільки красиво,що не можу звести очей.поки сплю, я борюся,аби сон цей був вічний,аби ти був зі мною завжди,аби не покидала тебе ані на мить, на секунду, момент.пройшли роки, ти мені не снишся більше.я все ще гадаю чому:чи зробила я щось нетипове,чи переступила я межу?чи порушила я закони всесвіту?чи порушила я правила снів?чи треба було бути обережнішою?чи треба було пустити все на самоплив?я все ще шукаю твій образ.мій образ, якщо грубо казати.я створила тебе для себе,я створила тебе, щоб утікати.я створила собі свій сенс,я створила собі свій дім,місце, де все усе як є,місце, де немає інших осіб.я зробила для себе прихисток,я зробила для себе тебе.я хотіла мати затишок,я хотіла мати тебе.я все ще мрію про день,коли посеред ночі, поки я сплю,я побачу волосся, темніші зі смерть,я побачу блиск, в якому втоплюся.я побачу силу, якій вірю,я побачу знову тебе, я схоплюся.

I’ve been punched and punched again.I’ve been stabbed in the back.I’ve been used and used — that’s my mistake.I let people do whatever they want with me.I let people destroy me without a single doubt.I allow others to break pieces of me away —without regret, without pity, without a moment’s pause.I give them what they want, and suddenly — it’s my mistake.I’ve never experienced more than a little.I’ve never had much of anything.I’ve never been treated the way I should be treated.I’ve never minded the problems I have,and it’s my fault after everything.I could be more than just enough.I might be mistaken about my own worth.I want someone who won’t mind me at all,someone who won’t let a hidden blade find my back when I’m lost.I want to be loved and to be loved.I want to be seen and to be seen.I want to stop letting others drag me down.I want to see myself — I want to be seen.I’ll be able one day, I know.One day I’ll forget everyone.One day I’ll let myself be the only one.I’ll be able one day — just not today.

I don’t need anyone in my life,I can handle anything and everything by myself.I can go through rough times with no one else,I can live without anyone — but fuck, why do I feel empty as hell?Why do I need someone to touch me from time to time?Why do I need somebody to sit right next to me?Why do I want to hear someone talking around?Why do I feel like I’m living just a half — not even for real?Why do I want someone to look at me?Why do I want to drown in someone’s eyes?Why do I want to lay my head on someone’s knees?Why do I want to feel someone’s body deep inside?Why do I want someone to annoy me?I hate it so, so much.Why do I want someone to love me?I can love myself enough.Or maybe not.Or maybe…Maybe I’m the biggest liar in this world,Maybe I’m the dumbest girl of all time,Maybe I’m just being silly, but oh, Lord…Yes.I do need someone in this life.Yes, maybe I really do need someone to love me more than I can love myself.Yes, maybe I really do want someone to sit right next to me in the evening hell.Yes, maybe I really can’t handle it all by myself.Yes, maybe I really can’t live with just me and my reflection standing there.