Страсний тиждень і «нечисть»У традиційній культурі наближення великодніх свят — це лімінарний період, який пов’язували з ритуальним очищенням та активізацією демонологічних персонажів, насамперед відьом. Обрядовість Страсного тижня була спрямована на захист домівки та всього господарства від зловорожого впливу. Вважалося, що вберегти себе й родину можна, лише суворо дотримуючись усталених табу.Апогеєм активності нечисті традиційно вважали Страсний (Чистий) четвер, переддень Великодня та безпосередньо святкову літургію. Основна мета діяльності відьом у ці дні — магічним шляхом «вкрасти» молоко та накликати посуху. Народ вірив, що відьми саме в четвер та суботу намагаються будь-що позичити з дому, аби забрати добробут «зі всім». Важливим оберегом слугувала страсна свічка, освячена в четвер. Її часто підвішували над дверима в хліві або випалювали нею хрести, аби відьма не могла зайти та здоїти худобу.Обов’язкове прибирання домівки в четвер мало не лише практичну, а й чітку апотропеїчну функцію — відвернення злого від обійстя. На Волині проти нечисті розпалювали спеціальні багаття, подекуди використовуючи осику.Існували способи розпізнати зло. Наприклад, щочетверга протягом Великого посту господині радили відкладати по одному поліну. Якщо в Чистий четвер розпалити ними піч, відьма неодмінно прийде до хати «просити вогню». Також під час великоднього богослужіння відьму можна було виявити серед людей за її специфічною поведінкою. На Волині вірили, що на привітання священника «Христос Воскрес!» відьми пошепки відповідають «А я молока хочу!» або «Я корову дою!». Вважалося, що саме ці формули допомагали їм здійснити лихі наміри.Відьми намагалися першими освятити паску і щонайшвидше повернутися додому. За народними уявленнями, вони прагнули торкнутися священника (схопити за руки чи ризи), аби «набратися сили». Цікаво, що часто видавало місце розташування — вони стояли переважно біля дверей, аби першими вхопитися за клямку перед хресним ходом, або ж, навпаки, ховалися за лавами і не йшли на обхід церкви. Крім того, відьма могла неспокійно переходити з місця на місце, не хреститися (або хреститися занадто часто), не повертатися до вівтаря спиною, аби її не «пекло», виходити з храму під час читання Євангелія або навіть гавкати, коли її кропили свяченою водою. За іншими віруваннями, відьми цілком ігнорували великі церковні свята, не йшли на службу і залишалися вдома займатися побутовими справами.З передвеликоднім періодом пов’язані й легенди про «скарби дідьків» (нечистої сили). В усних оповідях згадується: людина, яка хоче заволодіти «чортівським золотом», має здійснити щось святотатське або жахливе — наприклад, відправити богослужіння на нечистому місці в ніч перед святом.В українській традиційній культурі, як бачимо, Страсний тиждень вважався небезпечним перехідним періодом максимального протистояння сакральних і демонічних сил. Тож уся народна обрядовість цих днів зводилася до захисної магії, дотримання суворих заборон та спроб виявити відьом, які намагалися магічним шляхом привласнити чужий добробут.#XIX_ст #XX_ст #етнологія #історія_релігії