Київ | Подільський район

Андріївський узвіз – одна з найдавніших вулиць столиці, шлях, що з’єднав ще княжий Верхній Київ із ремісничим Подолом. Тут кожен камінь пам’ятає кроки купців і ченців, митців і мандрівників, тут народжувалися легенди й формувався київський міський характер.Саме цій вулиці присвячений Музей «Однієї вулиці». Музеїв, що розповідають історію однієї-єдиної вулиці, у світі –  одиниці. Переважно це великі музеї міст, кварталів чи епох, але тут у фокусі – конкретний міський простір, прожитий людськими долями.Експозиція музею – це понад дві тисячі предметів: старі фотографії, листи, плани забудови, афіші, меблі, ікони, книги, особисті речі мешканців. Вони розповідають не абстрактну історію, а живу біографію Андріївського узвозу і Києво-Подолу – купецького, ремісничого, мистецького, багатонаціонального.Через експонати музей говорить про Поділ як серце міського життя: про ярмарки й майстерні, про київських міщан і інтелігенцію, про театральні трупи (обʼєднання), художні салони, друкарні та подвір’я, де вирувало повсякденне життя. Тут поруч уживаються княжі легенди, козацька доба, імперський Київ і драматичне ХХ століття.Музей «Однієї вулиці» доводить: інколи, щоб зрозуміти історію цілого міста, достатньо уважно подивитися на одну вулицю. Бо саме такі вулиці, як Андріївський узвіз і весь Києво-Поділ, зберігають пам’ять краще за будь-які підручники.Бо «Серце Києва – бʼється на Подолі» – Володимир Наконечний

Невдовзі Поділ може втратити залишки ще однієї мовчазної сторінки своєї історіїСадиба чернігівського купця Олександра Вертипороха – пам’ятка житлової міської забудови середини ХІХ століття, зведена у стилі неоренесансу, який у той час активно поширювався в містах обох берегів Дніпра. Подібні будинки споруджувалися заможними купцями як поєднання житла, конторських приміщень і символу соціального статусу.Архітектура садиби вирізняється симетричною композицією фасаду, горизонтальним членуванням, профільованими карнизами та декоративними обрамленнями вікон. Неоренесанс тут проявляється не у розкоші, а у стриманій гармонії пропорцій, характерній для міської забудови Подолу ХІХ століття.Особливу цінність має «жива» ліпнина на фасаді – виконана вручну, без шаблонного повтору. Рослинні мотиви, картуші, пластичні деталі навколо вікон свідчать про високий рівень ремісничої культури та збереження традицій декоративного мистецтва того часу. Саме такі елементи надають будівлі індивідуальності й роблять її історичним джерелом, а не просто старим домом.Поділ у середині ХІХ століття був економічним осердям міста – районом складів, крамниць, пристаней і купецьких садиб. Оселя Вертипороха є прямим свідченням цієї епохи, коли формувався сучасний міський простір району.Втрати подібних будівель – це втрата історичного середовища, яке не відновлюється новобудовами.Коли зникає така садиба, зникають не лише стіни.Зникає жива історія і справжній Поділ.

Володимир Наконечний:Втрачена перлина Подолу: Богоявленський Братський соборКолись на Подолі стояв храм, який був серцем духовного та інтелектуального життя України XVII століття – Богоявленський собор Київського братського монастиря. Сьогодні його немає, але його історія досі сяє, як зруйнована, проте незгасла перлина.Зведений на початку козацької доби, собор став символом українського самоврядування, міщанської ініціативи та культурного спротиву. Тут діяло Київське братство, тут зародилася Києво-Могилянська колегія, що згодом перетворилася на першу в Україні академію європейського рівня.Саме в цьому соборі був похований один із найбільших діячів нашої історії – гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Людина, завдяки якій українське козацтво стало силою, з якою рахувався світ. Його могила робила цей храм святинею національного масштабу.Архітектурно Богоявленський собор був блискучим прикладом українського (козацького) бароко – стриманого, але виразного, з благородними формами та світлим внутрішнім простором. Це був храм, у якому поєднувалися віра, освіта та державницький дух.У 1935 році собор було варварськи знищено радянською владою. Поділ утратив не просто будівлю – він утратив символ епохи, місце, де формувалася українська еліта та де спочивав один із найвидатніших гетьманів нашої історії.Сьогодні ми можемо побачити лише його зображення на старих світлинах чи реконструкціях. Але пам’ять про нього – це пам’ять про силу української громади, про козацьку велич, про нашу гідність і неперервність традицій.Богоявленський собор – це перлина, якої вже немає, але яку ми не маємо права забути.

Володимир Наконечний: В рамках робочих виїздів продовжую контролювати роботу комунальних підприємств та перевіряти стан укриттів у житлових мікрорайонах нашого Подолу.Сьогодні оглянув укриття, яке облаштовує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва». Перевірив стан приміщень, облаштування входів та виходів, наявність освітлення, вентиляції та всього необхідного для безпечного і тривалого перебування людей.Повне функціонування укриття почнеться з середини серпня поточного року. Раніше було пофарбовано стіни, підлогу та стелю на площі близько 120 м². Проведено капітальний ремонт найпростішого укриття, яке розраховане приблизно на 120 осіб. Також замінено вентиляційну систему для забезпечення громадян свіжим повітрям під час надзвичайних ситуацій та облаштовано санітарний вузол.Наше головне завдання – створити максимально безпечні умови для мешканців Подолу в умовах воєнного стану. Такі укриття мають бути доступними, чистими та готовими до використання у будь-який момент.Дякую працівникам підприємства за сумлінну роботу та закликаю мешканців наших мікрорайонів долучатися до перевірки укриттів у своїх будинках. Лише разом ми можемо гарантувати безпеку кожного!Дякую керівнику Арсену Євгеновичу та всім працівникам Керуючої компанії за вашу плідну працю, відповідальність і небайдужість.Підписатися на каналНадіслати новину

Володимир Наконечний: Контрактова площа набуває нового сенсу - вона більше не лише історичне серце столиці, а справжній осередок активного міського життя. Ми створили тут найбільший в Україні спортивний простір просто неба - понад шість тисяч квадратних метрів, де кожен може знайти своє: від рухливих ігор і тренувань до тихих роздумів біля вуличних шахів, які спеціально для цього простору створив Мікаель Колвілл-Андерсен - архітектор проєкту, канадсько-данський дизайнер.Це простір, який працює на місто й для міста. Ми будуємо міський простір довкола людини - відкритий, інклюзивний, зручний.Контрактова показує: навіть душа старого Києва здатне жити новим, сучасним ритмом, не втрачаючи своєї гідності та історії.Цей проєкт - це спільна справа багатьох: команди управлінців, міжнародних партнерів, громадськості, бізнесу, митців. У цій співпраці ми не просто оновлюємо простори - ми переосмислюємо, як має виглядати місто, в якому хочеться залишатися. І саме з таких прикладів починається новий Київ.

🕯️ Психіатрична лікарня №1 у Києві: містика за мурованими стінами 🏥📍 Адреса: вул. Кирилівська, 103, КиївЦе місце не потрапляє до туристичних гідів, але саме тут — у затінку київських пагорбів — ховається одна з найбільш зловісних та загадкових локацій столиці. Психіатрична лікарня №1 була заснована ще у 19 столітті, і з тих пір накопичила чимало таємниць, легенд і... привидів. 🕸️Колись це був розкішний маєток, згодом — притулок для "неугодних", а сьогодні — діюча медична установа. Таємні підвали, старі корпуси з облупленими стінами й вікнами, що ніби спостерігають за тобою — усе це створює відчуття паралельної реальності. Тут нібито чули шепоти без тіла, бачили тіні в пустих коридорах і навіть примарну постать у білому халаті. 👻Для поціновувачів містики це — справжній портал до іншого Києва: похмурого, недосказаного, сповненого психічних шрамів та історій без фіналу. Прогулянка повз цю локацію вночі — не для слабкодухих. 😨🔍 Якщо ви шукаєте не просто пам’ятки, а місця сили з темним шлейфом історії — Психіатрична лікарня №1 точно не залишить вас байдужими.⚠️ Але пам’ятайте: це не атракціон. Поводьтеся з повагою.Підписатися на каналНадіслати новину

9 березня — день народження Тараса ШевченкаСьогодні виповнюється 211 років від дня народження Тараса Шевченка — геніального поета, художника та символа боротьби за свободу України. Його слово досі надихає українців.Маловідомі факти про Шевченка:- Писав містичні оповідання: окрім поезії, Шевченко писав моторошні містичні повісті з елементами жахів, як-от «Варнак» та «Прогулка с удовольствием и не без морали».- Міг стати придворним художником: російська імператриця планувала зробити Шевченка своїм придворним живописцем, але його політичні погляди це унеможливили.- Спецслужби його боялися: жандарми слідкували за ним навіть після заслання. У Шевченка була своя справа в архівах Третього відділення, а його листи ретельно перевіряли.Вірш «Заповіт» переклали понад 150 мовами: цей твір став одним із найбільш перекладених у світі.- Малював унікальні автопортрети: Шевченко створив понад 30 автопортретів, які показують його різним — від юного романтика до змученого засланням борця.- Не любив своє ім’я: Тарас зізнавався друзям, що йому не подобалося його ім’я через його простоту та часте використання в українських піснях.«Борітеся — поборете!» — ці слова продовжують бути символом незламного духу України.