Володимир Наконечний:Спускаючись сьогодні Володимирським узвозом, ловиш себе на думці, як плавно та природно Київ змінює свої епохи. Щойно ти був серед висоти й паркових алей, аж раптом місто відкриває свої головні ворота до низової частини. Тебе зустрічає вона — пішохідна, затишна вулиця Петра Сагайдачного.Сьогодні вона здається нам абсолютно звичною віссю району, що веде прямо до Контрактової. Але варто лише уявити, що до фатальної Великої пожежі 1811 року архітектурне серце Подолу билося зовсім інакше. Головними артеріями тоді були витончена Покровська, саме тут розміщувалася міська дума до 1878 року та перший контрактовий дім, який функціонував до Великої пожежі 1811 року.Саме вздовж її звивистих, ліній, тулилися найбагатші муровані кам'яниці київського міщанства та церкви, а саме: Миколи Доброго, Покровська та Успенська (Пирогощі), яка згадується у «Слові о полку Ігоревім».Масштабне перепланування після катастрофи назавжди змінило геометрію цих місць, подарувавши нам чітку німецьку лінійність сучасної Сагайдачного. Проте, коли йдеш нею сьогодні повз фасади XIX століття, гомін терас усе одно проглядає той самий, автентичний дух Старого міста.