#психологіядляжиття Чому не щастить? Мабуть це питання хочаб раз в житті ви собі задавали) Були проведені масштабні дослідження успішних підприємців. Результат виявився несподіваним: у них не менше помилок і невдач, ніж у менш успішних. Різниця лише в тому, як вони ставляться до невдач. Менш успішні застрягають у травмі, а успішні піднімаються, роблять висновки і йдуть далі. Невдача є у всіх — це нормальна ситуація, яка дає зворотний зв'язок щодо того, що ми робимо. Питання не в тому, впадете ви чи ні. Питання в тому, чи вмієте ви вставати. Перевірте свою реакцію на невдачу:Варіант А: «Все, я невдаха. У мене ніколи не вийде». Варіант Б: «Добре, це зворотний зв'язок. Що я можу відкоригувати?»Який варіант ближче вам? Перший — це застрягання в травмі. Другий — інтеграція досвіду та зростання. Для розуміння наведу приклад з практики. Два клієнти. Один три роки не може почати заново — застряг у травмі, прокручує «як так вийшло», звинувачує себе. Інший через півроку вже в новому проекті — інтегрував досвід і пішов далі. Різниця не в грошах і не в знаннях, а в здатності вийти з травми. Часто на це впливає те, хто всередині вас веде справи. Якщо це Внутрішня Дитина — невдача сприймається як катастрофа. Помилка означає «я поганий», «мене не будуть любити». Крім того, Дитина всіма силами уникатиме відповідальності та саботуватиме прийняття рішень. Внутрішній батько звинувачує і критикує. «Ну ось, ти знову все зіпсував». Або виправдовує і звинувачує зовнішні обставини, аби не визнавати помилки. А Дорослий дивиться тверезо: «Що сталося? Які фактори я не врахував? Що робити по-іншому?» Він не впадає в драму, а аналізує і діє. Перевірте себе: коли трапляється невдача, хто першим реагує всередині вас? Перелякана дитина? Критикуючий батько? Або спокійний дорослий? Подумайте: коли востаннє щось не вийшло, як ви відреагували? Це була реакція дитини, батька чи дорослого?