Найтихіший і найтепліший час року — перед Різдвом.Ці дні ніби просять нас пригальмувати. Стати трохи м’якшими. Трохи уважнішими. Не до ідеалу — до живого.Помічали: злі люди рідко бувають по-справжньому щасливими. Злість отруює зсередини, робить день важким ще до того, як він почався. А з людиною, в якій багато жорсткості, не хочеться ні бути поруч, ні ділитися теплом, ні будувати близькість.Доброта — недооцінена сила.Не показна, не «треба бути хорошою», не з фігою в кишені.А справжня.Добрі слова лягають на душу, як бальзам.Добрий погляд повертає відчуття опори.Добрий дотик заспокоює тіло.Добрі думки тихо, але впевнено змінюють напрямок життя.Люди можуть не пам’ятати ваших досягнень, титулів чи правильних формулювань.А от як поруч із вами було — пам’ятають довго.І, чесно, це не так складно. Багато внутрішніх вузлів розв’язуються самі, коли ми починаємо бути добрішими — насамперед до себе.Діяти з любові, а не зі страху.Думати так, щоб любові було трохи більше, ніж тривоги.Частіше бачити живе й світле, а не тільки недоліки.Дозволяти собі вірити в краще — без наївності, але з надією.Світлого вам передріздвяного вечора.Тепла — всередині й між нами.