☦️Святі мученики Маркіан і Мартирій служили в Константинопольському соборі. Маркіан був читцем, а Мартирій був іподияконом. Обидва вони несли також послух як нотаріуси, тобто секретарі, патріарха Павла Сповідника (пам’ять 6 листопада).Коли єретики-аріани вигнали і таємно стратили праведного патріарха Павла, його кафедру було передано єретику Македонію. Вони намагалися привернути святих Маркіана і Мартирія на свій бік лестощами, пропонували золото, обіцяли архієрейські кафедри. Але всі зусилля аріан були марними.Тоді нечестивці погрожували опорочити їх перед імператором, залякували тортурами і смертю. Але святі твердо сповідували православ’я, заповідане отцями Церкви.Маркіан і Мартирій були засуджені на смерть. Перед смертю мученики піднесли до Господа гарячу молитву: “Господи Боже, Який створив невидимо серця наші, Який влаштовує всі діла наші, прийми з миром душі рабів Твоїх, бо ми умертвляємося за Тебе і вмінилися як вівці заколення (Пс. 32:15,43,23). Ми радіємо, що такою смертю виходимо із цього життя заради Твого імені. Сподоби ж нас бути причасниками вічного життя у Тебе, Джерела життя”. Після молитви мученики з тихою радістю схилили голову під меч нечестивих († близько 355 року).Святі тіла їхні були благоговійно поховані православними християнами. Пізніше за вказівкою святого єпископа Іоанна Златоуста мощі святих мучеників перенесли до спеціально побудованої церкви. Від багатьох недуг зцілювалися тут віряни по молитвам святих, на славу Єдиної Живоначальної Трійці.
☦️ Святий Яків був сином Іосифа Обручника від його першої дружини і тому в Євангелії названий братом Господнім. Згідно з переданням, Господь Іісус Христос з’явився йому після Свого Воскресіння і поставив його єпископом Єрусалимської Церкви. Таким чином, на долю апостола Якова випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як інші апостоли, а вчив і священнодіяв в Єрусалимі, котрий має таке важливе значення для християнського світу.Як глава Єрусалимської Церкви, святий Яків головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі в 51 році. Голос його тут фактично був вирішальним, і пропозиція, зроблена ним, стала постановою Апостольського Cобору (Діяння, глава 15).Перебуваючи на посаді Єрусалимського єпископа близько тридцяти років, апостол Яків поширив і утвердив святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Багато хто із євреїв навертався в християнство із самої лише довіри до слова праведника.Бачачи такий вплив апостола, іудейські начальники стали побоюватися, як би весь народ не навернувся до Христа. Вони вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокуратора Феста і прибуттям на його місце Альбіна (62 р. після Р. X.) для того, щоб або схилити Якова до зречення Христа, або убити його.Первосвященником у цей час був саддукей Анан. За великого скупчення народу апостола вивели на портик храму, і після декількох улесливих слів зневажливо запитали: «Скажи нам про Розіп’ятого?» — «Ви питаєте мене про Іісуса?» — голосно сказав праведник. «Він сидить на Небесах праворуч Всевишньої сили і знову прийде на хмарах небесних». У натовпі було багато християн, які радісно вигукнули: «Осанна Сину Давидовому!»Первосвященники і книжники закричали: «О, і сам праведник в омані!» — і скинули його на землю. Яків зміг ще піднятися на коліна і сказав: «Господи, прости їх! Вони не знають, що творять». «Побиймо його камінням», — закричали його вороги. Один священник із племені Рехавового (вони не пили вина, жили в наметах, не сіяли ні пшениці, ні винограду) став умовляти їх: «Що ви робите? Бачите, праведний за вас молиться». Але в цю хвилину один нелюд, за ремеслом сукнороб, ударив своїм праником апостола по голові і вбив його. Разом з ним було вбито багато християн.Іудейський історик Іосиф Флавій, перелічуючи причини падіння Єрусалима, говорить, що Господь покарав євреїв, серед іншого, за вбивство праведного Якова.Апостол Яків незадовго до своєї смерті написав соборне послання. Головною метою послання є втішити й укріпити навернених до віри іудеїв у стражданнях, які чекали на них, і застерегти їх від хибної думки, нібито сама лише віра може спасти людину. Святий апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими ділами, є мертвою і не приводить до спасіння.Церковне передання приписує апостолу Якову складання найдавнішого чину Божественної літургії.
☦️Святий рівноапостольний Аверкій, єпископ Ієрапольський, чудотворець, прославився у II столітті у Фригії. Місто Ієраполь тоді населяли переважно язичники. Святитель молився Господу про спасіння їхніх душ і навернення до Істинного Світла.Ангел, який з’явився, наказав святому Аверкію розтрощити ідолів у язичницькому капищі. З ревністю виконав святий веління Боже. Почувши, що ідолопоклонники хочуть умертвити його, святитель прийшов на місце народних зібрань і відкрито викрив язичників. Вони намагалися схопити святителя. У цей час серед натовпу закричали три біснуватих юнаки. Народ збентежився, а святитель молитвою вигнав із них бісів. Бачачи юнаків здоровими, ієрапольці попросили святителя Аверкія навчити їх християнської віри, а потім прийняли Святе Хрещення.Після цього святитель вирушив сусідніми містами і селами, зцілюючи хворих та благовістуючи про Царство Боже. З проповіддю він обійшов Сирію, Кілікію, Месопотамію, відвідав Рим і скрізь навертав до Христа безліч людей.Святитель Аверкій за свої великі труди названий рівноапостольним. Багато років він захищав Церкву від єретиків, утверджував християн у вірі, наставляв заблукалих на істинний шлях, зціляв хворих і поширював славу Христову.
☦️Святий великомученик Артемій був одним із видатних воєначальників за правління рівноапостольного царя Константина Великого (306–337, пам’ять 21 травня), а потім його сина і наступника Констанція (337–361). Артемій, який мав багато нагород за відмінну службу і відвагу, був поставлений намісником Єгипту. На цій посаді він багато зробив для поширення і зміцнення християнства в Єгипті.Імператора Констанція на престолі змінив Юліан Відступник (361–363). Бажаючи повернути язичництво, він вів непримиренну боротьбу з християнством, відправляючи на смерть сотні християн. В Антіохії Юліан наказав катувати двох єпископів, які не бажали відректися від Христової віри. У цей час до міста прийшов святий Артемій і всенародно викрив Юліана в нечесті. Розгніваний Відступник піддав святого жорстоким тортурам. Після цього великомученика кинули до темниці.Під час молитви, яку святий підносив до Господа, йому з’явився Сам Христос в оточенні ангелів і сказав: “Мужайся, Артемію, Я з тобою і позбавлю тебе від усякого болю, який заподіяли тобі мучителі, і вже готую тобі вінець слави. Бо як ти сповідав Мене перед людьми, на землі, так і Я сповідаю тебе перед Отцем Моїм Небесним. Отож будь мужній і радуйся — ти будеш зі Мною в Моєму Царстві”. Почувши це від Самого Господа, великомученик зрадів і став палко дякувати і славословити Його.Наступного дня Юліан зажадав, щоб великомученик Артемій визнав язичницьких богів. Зустрівши рішучу відмову, імператор вдався до тортур. Подвижник переносив усе без єдиного стогону. Святий передрік Юліанові, що скоро той отримає справедливу відплату за зло, заподіяне ним християнам. Відступник розлютився і вдався до ще лютіших тортур, але вони не зломили волю великомученика. Тоді святого Артемія обезголовили († 362). Його останки були поховані християнами.Після смерті святого великомученика Артемія збулося його пророцтво про швидку загибель Юліана Відступника. Імператор зі своїм військом вийшов із Антіохії для битви з персами. Біля перського міста Ктезифона він зустрів старого перса. Той обіцяв зрадити співвітчизників і бути провідником війську Юліана. Старий обдурив Відступника і завів його військо в Карманітську пустелю, у непрохідні місця, де не було ні води, ні їжі. Змучене голодом і спрагою греко-римське військо Юліана було змушене вступити в бій зі свіжими силами персів.Божественна відплата наздогнала тут і самого Відступника. Під час битви він був смертельно поранений невидимою рукою, незримою зброєю. Юліан тяжко застогнав і, вмираючи, вимовив: “Ти переміг, Галілеянине!”Після загибелі імператора-відступника мощі святого великомученика Артемія було з почестями перенесено із Антіохії до Константинополя.
☦️Святий пророк Іоїль жив за вісімсот років до Різдва Христового. Він був сином Вафуїла, походив із коліна Гадова або Рувимова. За давнім переданням, він був родом із Зайорданської області і жив у місті Вефороні чи Вефарі.Приводом для виголошення пророчих промов для Іоїля стало велике лихо, що спіткало Іудейське царство. Тривала посуха, а також сарана, яка налітала у величезній кількості, зовсім розорили країну. За такого лиха навіть сильні вірою впали духом, не кажучи вже про малодушних. І ось пророк Іоїль закликає народ навернутися до Господа з молитвою про допомогу, бо “близький День Господній” (Іоїл. 2:1).Єврейський народ дослухався до голосу пророка і навернувся до Бога з молитвою про допомогу. І Господь пощадив народ Свій. Устами Свого пророка Іоїля Він обіцяв народу за його навернення благоденство і достаток земних благ.Пророк також говорив про часи пришестя Месії — про час, коли виллється Дух Святий на всяку плоть без розрізнення статі, віку і стану (Іоїл. 2:28-32). Здійснення цього передречення почалося з дня першої християнської П’ятидесятниці і продовжуватиметься, доки не увійде в Царство Христове повне число язичників.Святий Іоїль передрік також про день настання загального суду (“Дня Господнього”), якому передуватимуть страшні явища на небі і на землі, та про спасіння того, хто прикличе ім’я Господнє. У День Господній Єгова вчинить у долині Іосафатовій суд над язичниками, і страшна кара спіткає їх (Іоїл. 3:19). Але для Ізраїля день Суду Господнього не буде страшним — для нього він стане початком блаженного життя.
Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол від семидесяти, був сподвижником святого апостола Павла (Флп. 1:24; 2Тим. 4:10) і лікарем із освіченого грецького середовища. Почувши про Христа, він прибув до Палестини і там палко сприйняв спасительне вчення від Самого Господа.Як і інші із семидесяти учнів, Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі (Лк. 10:1-3). Після Воскресіння Господь Іісус Христос з’явився святим Луці і Клеопі, які йшли до Еммауса.Апостол Лука взяв участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла, і відтоді вони були нерозлучні. Коли святого Павла залишили всі співпрацівники, апостол Лука продовжував розділяти з ним всі труднощі благовісницького подвигу (2Тим. 4:10).Після мученицької кончини первоверховних апостолів Лука покинув Рим і пройшов із проповіддю Ахаією, Лівією, Єгиптом і Фиваїдою. У місті Фіви він мученицьки завершив своє земне життя.Згідно з переданням, він написав перші ікони Божої Матері. «Благодать Народженого від Мене і Моя милість з цими іконами хай буде», — сказала Пречиста Діва, побачивши ікони. Святий Лука написав також і ікони святих первоверховних апостолів Петра і Павла.Євангеліє написане ним у 62–63 роках у Римі, під керівництвом апостола Павла. У перших віршах (Лк. 1:1-3) євангеліст чітко висловив ціль своєї праці: якнайповніше і в хронологічній послідовності описати за порядком усе, що відомо християнам про Іісуса Христа і Його вчення. Тим самим святий Лука дав тверде історичне обґрунтування християнського уповання (Лк. 1:4). Він ретельно дослідив відомості, широко використав усне передання Церкви та розповіді Самої Пречистої Діви Марії (Лк. 2:19,51).
☦️Преподобний Євфимій Новий, Солунський, у миру Никита, був уродженцем міста Анкіри в Галатії. Його батьки, Єпіфаній і Анна, вели доброчесне християнське життя, і їхній син з дитинства був лагідним, чесним та слухняним.У сім років хлопчик залишився без батька, і невдовзі він став опорою матері у всіх ділах. Пройшовши військову службу, Никита за наполяганням матері одружився. Після народження доньки він таємно залишив дім, аби вступити до монастиря. П’ятнадцять років преподобний подвизався на горі Олімп, де навчився у старців чернечих подвигів.Потім преподобний переселився на Святу Гору Афон. Дорогою, дізнавшись, що його мати і дружина в доброму здоров’ї, він сповістив їх про те, що став іноком, і послав їм хрест, закликаючи наслідувати його приклад. На Афоні преподобний прийняв велику схиму і жив три роки в печері в повній безмовності, борячись зі спокусами.Довгий час святий Євфимій подвизався на стовпі неподалік від Солуні, наставляючи тих, хто приходив до нього по пораду, і лікуючи хвороби. Він так очистив свій ум і серце, що сподобився Божественних видінь.З веління Господа святий Євфимій 863 року на горі Перистера поблизу Солуні заснував дві обителі, якими керував чотирнадцять років, залишаючись в сані диякона. В одній із них прийняли постриг його мати і дружина.Перед кончиною преподобний віддалився на острівець, що знаходиться біля Афону, і там спочив у 898 році. Його мощі було перенесено до Солуні.
☦️Блаженний і благовірний князь Никола Святоша був онуком Святослава Ярославича, князя Київського і Чернігівського, який заснував святу, Богом створену, Печерську церкву. Залишивши славу і багатство, честь і владу свого земного князювання заради небесного вічного і прийшовши до Печерського монастиря, він одягнувся в святий чернечий образ.І преподобний так просяяв світлістю життя свого, що всі бачили його добрі діла і прославляли за нього Бога. Більше за всіх процвітав він у послухах. Спершу преподобний Никола працював на братію в куховарні, рубав своїми руками дрова і на своїх плечах часто носив їх з берега. Старанно робив він і все інше, потрібне для кухні. Після багатьох його трудів дізналися про те його брати, Ізяслав та Володимир, і ледве не змусили його кинути це діло. Проте цей істинний послушник випросив зі сльозами ще один рік попрацювати на кухні для братії. І всього потрудився він там три роки зі всякою старанністю і благоговінням. Потім, як майстерний і досконалий у всьому, приставлений він був сторожем до монастирських воріт і пробув там теж три роки, не відходячи нікуди, окрім церкви. Звідти взяли його служити на трапезі, і це виконував він, як слід, з готовністю.Коли він пройшов за порядком ступені послуху, ігумен і вся братія вирішили, що йому треба мовчати в келії і працювати в тиші для свого спасіння. Він же, підкоряючись і в цьому, насадив руками біля своєї келії плодовий сад.Не вживав він нічого іншого, окрім малої кількості спільної монастирської їжі на трапезі.Якщо ж колись проти волі йому траплялося мати що-небудь, як князю, від своїх колишніх людей, то все роздавав він на прочан, жебраків і побудову церков, і жертвував багато богослужбових книг для них.У день преставлення цього святого князя ледве не все місто Київ зібралося, віддаючи йому останнє цілування і з багатьма сльозами просячи його молитов.Особливо ж брати блаженного, Ізяслав і Володимир, дізнавшись про смерть його, плакали за ним невимовними сльозами. Ізяслав надіслав до ігумена з благанням дати йому на благословення і розраду хрест померлого, узголів’я і поміст, на якому блаженний клав поклони. Ігумен дав йому зі словами: «По вірі твоїй нехай буде тобі те, від чого чекаєш ти допомоги». Отримавши ці речі, він дбайливо зберігав їх і надіслав на монастир багато золота, щоб віддячити за пам’ять про брата.Ізяслав цей одного разу тяжко захворів і впав у відчай вже в житті. Бачачи його при смерті, навколо нього зібралися дружина, діти і всі бояри. Він же, трохи заснувши, підвівся і просив напитися води із Печерського колодязя. Сказавши це, він онімів і вже більше нічого не міг промовити. Надіславши до Печерського монастиря, взяли там води, обмивши нею гроб преподобного Феодосія. Дав ігумен і волосяницю преподобного Святоші, щоб одягти в неї його брата. Тоді, перш ніж прийшов посланий з водою і волосяницею, князь Ізяслав сказав: «Ідіть швидше із міста назустріч преподобним отцям Феодосію і Николі». Коли увійшов посланий з водою і волосяницею, знову вигукнув князь: «Никола Святоша!»Дали йому випити тієї води, наділи на нього волосяницю — і він раптом став здоровий. І всі прославили Бога і угодників Його.Відтоді Ізяслав завжди брав та одягав на себе цю волосяницю, коли хворів, і негайно одужував. І в кожній битві мав він з собою цю волосяницю й залишався неушкодженим. Одного разу після гріха не наважився він одягти її на себе і тоді був убитий в бою, але спершу заповів покласти себе в ній, сподіваючись, що зцілиться принаймні від вічних хвороб і ран.
☦️У місті Дамаску батьки святого Івана Дамаскина, живучи, одного сироту, на ймення Косму, родом із Єрусалима, який у вельми малому віці осиротів від своїх батьків — християн, взяли. Його батьки Дамаскинові, благочестивими й убоголюбними бувши, взяли собі замість сина, виховавши його вкупі із рідним своїм сином Іваном. І, викупивши в агарян одного інока, який також Космою називався, полоненого в Італії, премудрого вельми, віддали йому в навчання божественних писань обох хлопців: Івана, рідну дитину, і Косму, присвоєного сина. Від нього всякому мистецтву премудрості Косма навчившись і прийшовши в дорослий розум та літа, залишив марнотний світ та й пішов в одну обитель, іноче ярмо на себе поклав і добре в ньому пробував, як зірка на тверді небесній, так життям та добророзум’ям засяяв.Коли ж почалося іконоборство, цей преподобний спонукав святого Івана Дамаскина писати до правовірних про честь ікон, і сам із ним словами й письмом немало супроти іконоборців повставав. Прикрасив-бо Церву святу вельми красними тропарями і канонами. Він Лазареве воскресіння, Господній ухід в Єрусалим, Тайну вечерю і вільні страсті Христові та інші празники Господні піснями пошанував. Від єрусалимського зверхника єпископом Маюмським був поставлений, добре й добровгідно пожив і паству на пажить спасительну вивів, і, досягши глибокої старості, почив у Господі.
☦️Історія Православ’я на Волині багата іменами святих: святителів, князів, преподобних, праведних. Це, зокрема, блгв. Ярополк, князь Володимир-Волинський (+ 1086 р., пам’ять 22 листопада / 5 грудня); прп. Стефан Печерський, єпископ Волинський (+ 1094 р., пам’ять 27 квітня/10 травня); свт. Амфілохій, єпископ Волинський, Печерський чудотворець (+ 1122 р., пам’ять 10 /23 жовтня); прп. Феодор, в чернецтві Феодосій, князь Острозький (+ 1460 р., пам’ять 11 /24 серпня); прав. діва Іуліанія, княжна Ольшанська (+ 1546 р., пам’ять 6 /19 липня); прп. Іов, у схимі Іоанн, ігумен Почаївський (+ 1651 р., пам’ять 28 серпня/10 вересня) і прмч. Макарій, архімандрит Овруцький (+ 1678 р., пам’ять 7/20 жовтня).Із цих святих лише преподобний Іов і преподобний Стефан спочивають на Волині. Преподобний Іов похований в лаврі Почаївській, а святий Стефан, за переданням, спочиває у Володимирі-Волинському.Святитель Амфілохій і преподобний Феодор, у свою чергу, спочивають в Києві в Дальніх печерах. Там само, як відомо, знаходяться і останки святої блаженної Іуліанії Ольшанської.До Собору Волинських святих входить і рівноапостольна княгиня Ольга (+ 969 р.), яка так відома утихомиренням древлян, котрі жили в межах Волинської землі. Входять до Собору і рівноапостольний князь Володимир, просвітитель Волині і засновник багатьох її міст та храмів; преподобний Никола Святоша, князь Чернігівський, який 1099 року був князем Луцького уділу на Волині, а також у різні часи княжив у Дорогобужі, Пересопниці (сучасна Рівненська область) й інших місцях древньої Волинської землі. І дуже багато інших святих або відвідували Волинську єпархію для «нагляду і проповіді», або займалися влаштуванням Православної Церкви на Волині в смутні часи католицько-уніатського переслідування.
TGLIST.COM.UA
