Чому в радянській Україні черга була приниженням, а в сучасній — стала чимось крутим?Якщо ви зараз скривилися — що за нісенітниця, кому може подобатися черга — читайте до кінця і прощайтеся зі стереотипами з СРСР.Нещодавно в Парижі я побачила величезну чергу, і люди стояли не до модного ресторану і не за люксовою сумкою — вони хотіли купити… блокнот.150 євро, майже 8000 гривень — три наші мінімальні пенсії.Навіть за французькими мірками це недешево.Але блокнот стильний, естетичний, обкладинка з натуральної шкіри — і від дуже крутого місцевого бренду.Люди кайфували в цій черзі. Вони розтягували задоволення від покупки і своїм очікуванням, докладеними зусиллями, самі додавали їй цінності.Це як розпакування подарунків на Різдво.Бренд продає не блокнот, а те, ким людина стане після покупки. Це причетність, історія, новий стан і сторінка в житті.Але повернімося до черги. Для більшості українців слово «черга» має неприємні асоціації.Натовп людей, які погано живуть, годинами стоїть заради того, щоб хоч трохи покращити життя.Це безсилля, приниження, покірна готовність брати що завгодно «хороше». Якщо не підійде мені — перепродам.У сучасних чергах люди стоять добровільно.Вони смакують передчуття, знайомляться з іншими цінителями бренду, знаходять однодумців, тусуються, викладають фото. Вони добре проводять час. Більше того, вони свідомо платять часом — найдорожчою валютою 21 століття — за можливість отримати саме той продукт, який вважають цінним.Ось і виходить. Раніше черга була платою за дефіцит.Зараз — платою за унікальність і особливий досвід.Більше того, мене щиро дивує, що в нас багато людей таки засуджують всіх, хто в черзі у нову Намелаку. Напишіть у коментарях — за чим ви б стали в чергу? .​​​​​