Моя команда мені — не сім'я Нещодавно прочитала, що в Нетфліксі провели опитування в компанії й звільнили всіх, хто вважав колег «сім’єю». І — внутрішньо погодилася з цим рішенням. Я б занепокоїлася, якби моя команда була мені сім’єю. Звучить жорстко, але давайте розбиратися. Я ціную кожного зі своїх. Ми жартуємо у внутрішніх чатах і в особистих повідомленнях, цікавимося справами одне одного, запалюємо на корпоративах і спілкуємося. Я в проєктах завжди приділяла багато уваги атмосфері в колективі, і вже в своєму фокусі точно це тримаю ❤️ Тим не менш, я не вважаю партнерів і співробітників сім’єю. Скоріше, ми — спортивна команда, яка йде до спільного результату. Як олімпійська збірна. Розкажу з точки зору психології: чому так. Відштовхнемося від потреб — адже будь-які стосунки закривають якусь нашу потребу. Який запит закриває людина, що шукає у команді «сім’ю»? ▫️ безумовна любов і прийняття ▫️ підтримка ▫️ безпека ▫️ стабільність і передбачуваність (сім’я — це назавжди) Давайте одразу заплющимо очі на очевидну суперечність — у сім’ї ніхто нікому нічого не винен, всі допомагають просто так, але СЕО, звісно, оплачує роботу 😄Краще просто поміркуємо — чи зможу я закрити ці потреби? Ні. Адже я будую бізнес. Для порівняння, мої потреби як підприємця і керівника зовсім інші — не сімейні: 🔺 високий чистий прибуток 🔺 задоволені клієнти 🔺 ефективне використання ресурсів Щоб цього досягти, мені потрібні результати й суперсили кожного співробітника. Я повинна ставити цілі й задачі, вимагати виконання KPI, дотримання дедлайнів і домовленостей тощо. І — замінювати неефективних співробітників на ефективних. Звідси, до речі, випливає інша проблема команди як сім’ї — виникнення міцних вторинних зв’язків. Якщо співробітник не справляється з роботою, а я до нього емоційно прив’язана, мені буде складно його звільнити. Але... рай триватиме недовго, адже через неефективну роботу гроші закінчаться, а бізнес зруйнується. Тож який мій підхід? Я — за партнерське й шанобливе ставлення до моїх людей. Я знаю, що не центр їхнього життя. І що мої цілі як підприємця — не цілі моїх колег. Я приймаю, що у них є своє життя й не турбую їх у вихідні, у неробочий час. А от у робочий — ми працюємо, і я вимагаю результатів. Які у вас думки й емоції щодо такого ставлення до команди? І — хочете, розкрию наші внутрішні правила дисципліни й те, що допомагає нам робити запуски злагоджено? Мені є чим поділитися 🙂