Пізній Петриненко = ранній Петриненко. От як у пісні “Останні теплі дні”. Люблю слухати її саме в цей період, коли вже не літо, але ще не осінь.Трек увійшов до альбому Тараса Петриненка “Любов моя” (1998). Це були часи, коли музиканти з гурту “Гроно” вирішили не повертатися до України після закордонних гастролів, що стало особистим потрясінням для Тараса Гаринальдовича. Довелося вчитися новому, наприклад, настукувати ритм на драм-машинці. Що і репрезентує саунд “ОТД”. А от історій про створення пісні ви не почуєте, бо сам Тарас Петриненко їх ніколи ніде не розповідав. Та чи воно йому/нам треба? Історії най залишаться для “України”, “Пісні про пісню” та інших його трибунних шлягерів. А сьогодні в нас – лірична балада із ноткою світлого суму, яку можна сприймати як своєрідний сиквел незаслужено призабутої пісні “Весна і ти”. Її Петриненко написав ще у 70-х, у часи ВІА “Візерунки шляхів”, надихаючись хітами Івасюка (що він довгий час заперечував, але все ж визнав). Не випадково оновлена версія “Весна і ти” також увійшла до вищезгаданого довгограю.Ну і “останні теплі дні” – це не про зміну пір року, а про дорослішання (старіння?), ви ж зрозуміли, так? Його Тарас Гаринальдович протиставляє немеркнучій молодості ліричної героїні, з якою говорить як бумер із зумером, фривольно “тИкаючи” їй всю дорогу. І лише наприкінці, в передостанньому рядку, шляхетно проголошує: “Останній тост за вас”. Благородний жест непереможного джедая української естради, що попри швидкоплинність трендів і тредів зберіг власну гідність та не вдарив обличчям у бруд (на відміну від багатьох своїх меметичних колег-ровесників). Таких більше не роблять.https://www.youtube.com/watch?v=Jg6l9bp0efo&list=RDJg6l9bp0efo&start_radio=1