Рефлексучи зиму і свою реакцію на 4 роки повомасштабного втргнееня я зрозумів одну річ Це часДосить інтенсивний стрес, який ми переживаємо так довго є досить підступним - не хочеттся виходити з дому- не здатність виконувати обіцянки, данні собі- розрив між очікуваннями від себе і реальністю - відчуття, що дистанція між людьми стала більшою та колючою- фантазія/відчуття, що до моїх болей/проблем іншим не має діла - відчуття, що мене ніхто не зрозуміє Все це симптоми, які я знаходжу в собі.І в інших І все симптоми травматичної реакції психіки на довгостроковий стрес *Згадую початок ковіду. Тоді мені було зрозуміло, що сам я не впораюся і мені потрібно відчуття племені/стаї І це допомогло Ми регулярно зустрічалися в онлайн на проекті Півтори Кімнати. Розповідали і грали історії Що допомогло: - Досвід інших і що мої проблеми не тільки мої- досвід адаптації інших- просто зустріч, просто регулярність - практики самопідтримки та корегуляції- розуміння різноманіття та схожість наших реакції- і гра. Це, напевно найголовніше *На дворі весна і сонце. Природа оживає і ми разом з нею Сьогодні джем і хочеться, щоб він знов став регулярним в ОдесіХочеться продовжувати підтримувати звязок, як би це не виглядало складно з наших "печер" *Це все згадка і нагадування мені і можливо вам. Запрошую Пограємо, порозповідаємо, порухаємося, побачимося До зустрічі о 16 на Караванського Фото з Новорічного джему