В лютому 2015 року я ще працював на ТРК Алекс в Запоріжжі в новинному відділі. Цей телеканал належав Богуслаєву (це той, що був президентом Мотор-Січі, зараз сидить в СІЗО без права внесення застави за підозрою в колабораціонізмі та посібництві русні. Тоді він був ригом). А ще я тоді був активним (мʼяко кажучі) учасником запорізького Майдану. І дуже активно висвітлював всі події (не на телеканалі, як ви розумієте), після розгону мусорами і тітуханами 26 січня 2015 року вже співпрацював і з Громадським і з РадіоСвобода. Спочатку мене на тодішній роботі просили нічого не писати у фейсбук і не коментувати в ефірах. Бо з цими мусорами мені жить в одному місті і все таке. Тоді ж так звана «організація козаків» (яка була на прикурі у ригів) погрожувала влаштувати пожежу в будинку, де живуть мої батьки. Але я сказав, що страждаю клінічною графоманією і не можу не писати пости.Тому мене дуже хотіли звільнити. Спочатку на розмову мене запросив директор телеканалу. Як зі мною спілкуватися він не розумів. Постійно поправляв краватку, наливав собі водички попить, а голос тремтів. Дядько він був непоганий, але дуже радянський і любив вислужуватися. І він сказав що мене мають звільнити.Це я розумів і вже сприймав як гру. Серйозно. Вже були чи не щоденні включення на Громадське, постійні сюжети в РадіоСвобода і на фінішному етапі було підготування до запуску ГромадськеЗапоріжжя.Тому я відповів, що логічно, що мене мають звільнити і я це розумію.Він поклав папірець на стіл і сказав: «Пиши заяву». Я сказав шо не буду.- Чого?- Бо не хочу.Він сильно нервував, не розуміючи нічого. Але «за власним бажанням» я не пішов. Пропонували «за згодою сторін», але я теж не хотів, про що чесно сказав.Для чого? Бо мені було цікаво що буде далі.Він сказав, що мене мають звільнити і звільнять. А до того часу на зйомки я їздити не буду. Я відповів, що не проти і все розумію.Перепускна система на телеканалі була через турнікет, з підписом в журналі, з вказанням часу. Робочий день починався о 09:00. Наступного дня я прийшов о 08:50.Десь в обід мене викликали. Повторно, але вже у відділ кадрів. Я був впевнений, що нарешті звільнили. Але ні. Жінка, яка там працювала, посміхалася, сказала що все знає, але зробити нічого не може. Дала мені документ на ознайомлення.Це була «догана з занесенням в трудову книжку за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку». Я підписав ознайомлення, але запитав про яке саме порушення йдеться. - Прибув на роботу з порушенням графіку.Тобто о 08:50, замість 09:00.Звільнити дисциплінарно, здається, могли після двох занесених доган. Це було дуже смішно.Ще тиждень придумати не могли нічого, а далі ми запускали ГромадськеЗапоріжжя і я фізично не міг поєднувати це зі своєю «грою».Це я до чого. Мені здається, десь у владі є якесь опудало, яке має повноваження приймати рішення, але воно нехуйово заснуло і проспало все нахуй з 2014 до 2026 року. А тепер воно прокинулося, тиждень функціонує і нічого не розуміє.Бо заборони (і навіть накази) не писати не діють, ухвали суду теж. А чого - непонятно. От чого: проспали дохуя.Це все про цей тиждень. Про заборони і про заборону публікувати журналістам розслідування 143.