Channel PixeLibrary - @pixelibrary2025 - №1860
Острів - Робер Мерль 🇫🇷⭐️Goodreads - 4.22📖Коли найбільший монстр на безлюдному острові - це той, якого ти привіз із собою у власній головіПривіт, любителі психологічних тераріумів! 👋 Прочитав першу книгу з тих, що мені подарували. Це "Острів" - роман, написаний ще у 1962 році. Я дуже люблю історії, де група людей опиняється в замкненому просторі і змушена якось взаємодіяти та виживати. Але не з погляду виживання чи трилеру, а з погляду психології: хто першим зламається, хто стане мудаком, а хто буде виправдовувати мудаків.Вже з анотації зрозуміло: це не "Робінзон Крузо". Це щось ближче до "Володаря мух", тільки жорсткіше, цинічніше і з дорослими, у яких за плечима не школа, а імперія.Про що книга? 📜Сюжет значною мірою натхненний реальною історією бунтівників з корабля "Баунті". Кінець XVIII століття, Океанія.Під час плавання частина екіпажу корабля "Блоссом" підіймає бунт проти тирана-капітана і вбиває його. Ставши вигнанцями, моряки шукають притулок на віддаленому острові, якого немає на картах.По дорозі вони заходять на Таїті, де головний герой Парселл зустрічає вождя Оту та його дітей - Меані й Івоа, знайомих йому з попередньої подорожі. Щоб "побудувати майбутнє", англійці забирають із собою 6 таїтян і 12 таїтянок.Британці одразу вмикають режим "Ми тут головні" і запроваджують "демократію" для білих панів. Вони встановлюють правила, відтісняють таїтян від рішень, і взагалі "попутали береги". Дві спільноти живуть окремо, напруга зростає, і все котиться в пекло - логічно, послідовно й дуже по-людськи.Мої враження🏝На перший погляд "Острів" - це пригодницький роман про будівництво міні-держави. Але чим далі читаєш, тим ясніше: це політичний і гостро соціальний роман, замаскований під морську пригоду.Якщо трохи копнути біографію Мерля, стає зрозуміло, звідки ноги ростуть. Він активно виступав проти колоніальної війни в Алжирі, викривав злочини французьких легіонерів і лицемірство влади. З цим знанням образ головного героя читається зовсім інакше.Так, сучасний читач, можливо, не вловить усі закладені автором сенси, але навіть без цього книга працює на повну. За 400 сторінок дрібним шрифтом ти разом із героєм розбираєш:Власність, кохання, закони, демократію, війну, мир, пацифізм, релігію, колоніалізм, расизм, егоїзм, братерство, рівність і свободу.Мерль майстерно показує, як швидко людина забуває про культуру, коли поруч немає умовного поліцейського, зате є дефіцитний ресурс.Найстрашніше - не саме насильство, а те, з якою логікою персонажі виправдовують своє паскудство і називають його необхідністю.До речі про персонажів. Деякі з них дуже яскраві й живі. Деякі настільки гніди, що я мимоволі стискав кулаки від злості і хотів матюкатися. Але звідси і моя претензія. Автор позбавив мене задоволення насолодитися найбільшою кривавою битвою. Він просто поставив перед фактом: "Битва була вночі, результат такий-то". А я так хотів смакувати кожну секунду страждань тих гнид! Але так, я розумію, що ця книга все ж таки не про екшн, а зовсім про інше.Висновок⚡️Знаєте, інколи в колективі є одна мразь, через яку страждають усі. І якби її прибрати - всім стало б краще. Але завжди знаходяться люди, які "висловлюють стурбованість" (українцям це словосполучення вже поперек горла) і кажуть: "Ми ж не звірі. Давайте жити дружно. Я за мир". Наміри ніби благі, але зрештою через таких "пацифістів" страждають гинуть невинні. Чи можна їх вважати співучасниками? Це одне з питань, яке ставить Мерль. Як ви зрозуміли, це не та книга, яку прочитав і забув. Вона змушує серйозно задуматися про світ, у якому ми живемо, і про людські стосунки. Роман хоч і старий, але досі актуальний. Моя оцінка 9/10 👍👍P.S. Ще раз величезна дяка Володимиру за можливість прочитати цю історію#КнижковіВідкриття #КнижковийВсесвіт #ЩоПочитати #ЧитацькийКлуб #BookRecommendations
205
26-01-28 15:17