А я хочу нагадати про іншу пожежну автівку.Не про ті, які на другому -третьому році війни отримала наша громада за міжнародними програмами від різних інституцій.Не про ті, які Куценко пригнав під селищну раду, як результат своїх "жертовних" поїздок за кордон.Не про ті, які обійшлися бюджету громади в не один мільйон гривень.Не про ті...Стояв Куценко на сесії. Роздував щоки і брехав...І згадалося іншеЯ згадала про автівку, яку своїми руками група молодих людей доводила до толку.Це було після окупації. Хлопці та дівчата згуртувалися, щоб допомогти своїй громаді.Щоб власними силами поставити пожежну автівку в стрій.Вони не могли інакше.Це для людей і про людей.Пам'ятаєш як то було, Роман Шитий?Не пам'ятаю, щоб цю завзяту молодь запросили в сесійну залу і відзначили. Чи просто якось їм подякувала офіційна влада.То була команда. Команда невгамовних.Сьогодні, двоє з них в небесному строю. Назавжди.Сергій Романенко та Віталій Кузнєцов.Вічна слава, вам, найкращі! Вічна пам'ять Героям.Троє воює. За нас з вами.Дай, Боже, їм милість повернутись здоровими. Без висновиків...Як два полюси.Тоді і зараз.Про героїв і негідників.Олена Слизюк