Я не маю права мовчати. І не буду! Голова громади подав інформацію, що в селі Гребельки є дорога до кладовища… Можливо, на папері вона і є. Але в реальному житті — це поле, болото і ганьба. Я особисто приїхав у село. Пройшов понад 20 хат. Поговорив з мешканцями. Запитав:— Чи бачили ви колись голову громади?— Що змінилося з приходом нового керівництва?— Чи є та сама дорога, про яку звітують Куценко і Борсук? І відповідь була одна:Дороги немає. Людей покинули. Влада — десь далеко. Борсук відкрито збрехав. Він подав неправдиву інформацію. Він ввів в оману вище керівництво держави своєю цинічною та ганебною “правдою”. Немає там ніякої дороги. І ви це знаєте. Але звітуєте, що все зроблено. Це вже не просто локальна проблема. Ця історія набула розголосу — майже 100 тисяч переглядів. Люди по всій Україні бачать, як у однієї з найзаможніших громад поховання відбувається через ковш трактора. Це не сором — це катастрофа. І брехати зверху, що “все добре” — ще гірше. Але найбільше мене вразило те, що з мене намагаються зробити брехуна. Наче я це вигадав. Наче ситуації не було. Наче люди не стояли в багні, коли хоронили рідного. Це приниження — і людей, і мене. Мені важливо, щоб громада знала:Я говорю правду. Я стою на стороні людей. І я не дозволю втоптати в багно своє ім’я лише для того, щоб хтось прикрив свою брехню і бездіяльність! І ще одне. Я відкритий до всіх ЗМІ, журналістів, блогерів. Пишіть мені. Звертайтесь. Моя сторінка відкрита. Я готовий їхати з вами. Готовий пройти тим самим шляхом, яким везли труну в ковші. Хочете перевірити правду? Давайте зберемо все село. Запросимо керівництво і вийдемо разом. І підемо шукати ту «дорогу», про яку розповідає голова Борсук. Якщо вона є — покажіть. Якщо її немає — тоді будьте мужніми і візьміть відповідальність. Бо я — за правду. Я — за мешканців. А відповідати за те, що сталося, мають ті, хто реально керує напрямом: профільний заступник Куценко і голова громади Борсук. Це не просто недбалість. Це — свідомий обман. І я не дозволю вам робити вигляд, що нічого не сталося. Бо сталося. І вся країна тепер це бачить. Микола Осьмак