Ще один рік, який ми назвемо важким. Ще один рік, який ми проводжаємо з радістю, бо він закінчується. Ми знову нагадуємо собі, що треба бути вдячними, бо ми живі, а це розкіш у наш час.Що в голові?В голові каша від купи думок, планів, травм, втрат, радісних подій. І так може виглядати тиждень українця.Особисто я в цьому році працював багато, як ніколи. Сильно втомився, вигорів, посадив зір, втратив радість від грошей (бо які гроші з такими цінами на памперси), пив багато кави, провів таку кількість заходів, що вона перевершила довоєнні сезони.Ще як ніколи сильно ненавиджу тих, кого не хочу навіть тут згадувати, але ви і так знаєте.Рік болю, втоми, втрат…Але все написане вище стає блідим спогадом, коли мої малі посміхаються мені вранці.Часто вони поводяться як дементори, коли розбирають нашу з дружиною і бабусею нервову систему на атоми, але вони — це джерело любові. Любові, яку ти не можеш не відчувати, навіть коли вони поводяться як варвари ❤️На початку останнього дня 2025 року я загадую, щоб мої діти не бачили війни, а знали про неї виключно від нас. Загадую, щоб мої друзі та близькі повернулися з війни, щоб ми разом оплакали тих, кого вже не побачимо.А ще я хочу часу для нас двох, моя кохана