АЛЕ ХОЧУ І ПРО СУМНЕ.Думав писати чи ні, але вважаю, що треба.Сьогодні рівно рік, як поховали мого найкращого друга.З урахуванням обставин та особливостей моєї роботи не зміг бути присутній.Але мені важливо згадати про нього і розділити це разом з вами. Славік був людиною, що сильно вплинув та сформував мене таким, як я є.Уся моя ностальгія по дитинству — це час із ним.Він — той самий друг, який назавжди залишається найкращим, скільки б років не пройшло.Він був чесним, добрим та справедливим.Справжнім прикладом чоловіка, батька, сина.Ця війна забрала частину моєї душі, здоров’я та дитинства. Але вона не зможе забрати любові, вдячності та пам’яті. Дякую, що розділили це зі мною, прочитавши цей текст.Знайте, що неймовірна людина В’ячеслав Твердохліб, мій найкращий друг та захисник України, продовжує жити у спогадах та вчинках. А ми продовжуємо жити, бо такі прекрасні люди, поклавши своє життя, подарували нам можливість жити.Будьте щасливі, менше жалійтеся, підтримуйте армію, виховуйте дітей хорошими людьми.