Життя — занадто швидке. З кожним роком стає ще швидше, бо у нас змінюється початкова точка сприйняття одного року. Коли нам один рік — то ще один рік — це все життя. А коли нам сорок — то один рік це всього 2,5%. Тож ще раз нагадую: життя — це тут і зараз.

Це проблеми, біль, сміх, фільми, новини, плани, речі, кава, душ, прання,а ще смішні відоси, страждання — це і є життя.

Тож якщо ти, як і я періодично, бачиш життя як відпустку на островах — біда.Треба роздуплятися.

На мою думку, життя — це не обов’язково про ідеальний таймінг, досягнення та багатство (хоча це гарний варіант). Для мене комфортне життя — це коли ти знаєш, що робити далі. Маєш плани, чекліст, а ще мрії та гроші на їх реалізацію. У мене поки не так, але я до цього йду. Ще круто мати план Б, бо план А сто відсотків наїбнеться. Іноді круто вміти бути горою, яка просто є. Стоїть собі і дивиться, як люди знімають тік-токи або витрачають час на перегляд «Вагітна в 16». І при цьому не засуджує, а просто існує. Бо все проходить. Ми теж пройдемо.