Філологічний факультет | ЗНУ💜 | Іван Федорович Драч — український поет, драматург, перекладач, кіносце...

Іван Федорович Драч — український поет, драматург, перекладач, кіносценарист і громадський діяч, чия творчість стала одним із символів покоління шістдесятників. Народився Іван Драч 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині. Навчався на філологічному факультеті Київського університету, однак через свої політичні й творчі погляди зазнав переслідувань з боку радянської влади. У 1959 році долучився до літературної студії імені Василя Чумака та Клубу творчої молоді, де виступав зі своїми поезіями й брав участь в організації літературних вечорів. У 1961 році в «Літературній газеті» була опублікована драма-феєрія «Ніж у сонці», яка одразу привернула увагу критики. Згодом виходять збірки «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Шабля і хустина» (1981), «Драматичні поеми» (1982), «Теліжинці» (1985), «Чорнобильська мадонна» (1987), «Храм серця» (1988).У 1976 році письменник став лауреатом Шевченківської премії за збірку «Корінь і крона». Його творчість утверджувала цінність українського слова, культури та людської гідності навіть у часи ідеологічного тиску.Іван Драч був не лише письменником, а й активним громадським діячем. Він підтримував українських дисидентів, а після початку перебудови став першим головою Народного Руху України.Але попри активну громадську й політичну діяльність, сам поет зізнався, що найбільшу внутрішню цінність для нього мала саме література: «Я дуже мало досяг. Шкодую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони дають мало живильної людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості». Постать Івана Драча залишається прикладом митця, який поєднав силу художнього слова, громадянську відповідальність і відданість Україні 💜