Channel Філологічний факультет | ЗНУ💜 - @philologists_znu - №4182
✍️Сьогодні ми продовжуємо рубрику "Лавреати Шевченківської премії", і другим письменником, відзначеним 1962 року, стає Павло Григорович Тичина — постать у літературі та культурі України, яку неможливо читати одновимірно⚖. Ще 1920 року в поезії «На день Шевченка» Тичина дозволяє собі різку, іронійну й небезпечну на той час інтонацію: Прийшли попи, диктатори (о сором!), —якраз всі ті, кого Ти не любив.І хтось Твоє погруддя встановивпоміж монастирем, поміж собором.
Дивись. Мовчи. Хоча б схотів і їсти —нічого не кажи Первопрестольній. —Бо ще й тебе пошиють в шовіністи.
Це Тичина — уважний, іронійний, внутрішньо вільний, той, хто бачить фальш сакралізованої влади й усвідомлює ціну слова. Автор «Пам’яті тридцяти», сатиричних віршів про революцію, рядків «Стоїть сторозтерзаний Київ, і двістірозіп’ятий я» не міг не усвідомлювати, що відбувається довкола❤️.🔖І все ж його талант пізніше спрямують у русло радянської поетичної риторики, до агітаційних, програмних текстів на кшталт:Нехай Європа кумкає,а в нас одна лиш думка є,одна-одна турбація,традицій підрізація —колективізація.
Цей розрив між раннім і пізнім Тичиною не можна пояснити простим «забуттям» або зміною переконань. Радянська система не знищила Тичину фізично, але десятиліттями нищила його зсередини. Поет не міг не бачити Голодомору, репресій, знищення культури — саме тому його мовчання, компроміси й офіційні тексти стають трагічним виміром його постаті, зворотним боком його слави🎭.Фактом залишається і його політична діяльність: Павло Тичина обіймав високі державні посади, був Наркомом освіти УРСР, головою ВР УРСР, частиною радянського культурного апарату. 🏆1962 року Тичину було удостоєно Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (нині – Національна премія України ім. Т. Г. Шевченка) за «Вибрані твори» у трьох томах. Ці томи поєднали тексти різних періодів — від музичної, космологічної лірики раннього Тичини до пізніх, ідеологічно маркованих віршів. Фактично це стало актом канонізації тоді й водночас матеріалом для складного, критичного перечитування нині.Та попри всі суперечки, ранній Тичина залишається незаперечним. Його світовідчуття, єдність із музикою, природою, ритмом життя й досі хвилюють літературознавців і знаходять нових читачів. Недарма український поет і перекладач, герой АТО Микола Байдюк сказав:«Сонцезлото його поезії залишається невловимим».
І це та правда про Павла Тичину, з якою важко посперечатися. А що думаєте ви?❓
184
26-01-13 14:45