На відео колишній прем’єр Польщі Лешек Міллер каже, що краще бути «російською ганчіркою, ніж бандерівським памперсом». Сьогодні ж канцелярія президента Польщі вкотре заявила, що наш закон про Пантеон Героїв це новий етап ескалації.Заявили в той день, коли в столиці зкривавленої України ще не дістали всі тіла з під завалів.Тієї самої столиці, яку Варшава колись продавала Москві.Але ми про це не згадуємо. Бо в нашій історії було багато сторінок де одне до одного можна доколупатися.І як влучно написав Іллєнко: не було б Бандери і УПА, були б Хмельницький з Кривоносом чи Гонта з Залізняком. ПрАві сили в Європі будуть набирати популярність, бо вони загрались з лівацьким порядком денним. І те, що відбувається в Польщі це підігравання антиукраїнським настроям і втомі від тих, хто приїхав і веде успішне життя в Польщі. Інша ж частина поляків (влади) напружилась, бо тепер ми не московські ганчірки, а ми бомбардуємо цю Москву. А вони не можуть. І ніколи не зможуть. І вони це знають. І жодна країна тепер не буде нам диктувати які закони приймати. Закінчку моє бамболейло словами Владислава Смірнова:Вони не ненавидять українців як дешеву робочу силу. Навпаки, вони обожнюють українців, які збирають їм полуницю, працюють на їхніх заводах, платять податки в їхній бюджет і мовчки кивають головою, коли їм розповідають правильну польську версію історії. Вони щиро співчувають українським біженцям, яким можна роздати гуманітарний суп на вокзалі і відчути себе великими європейськими рятівниками.Але вони люто, до тваринного скреготу зубів ненавидять Україну як Державу. Вони ненавидять нашу здатність до опору. Вони ненавидять нашу історичну пам'ять, тому що вона не збігається з їхньою панською оптикою. Вони ненавидять наш агросектор, бо він своєю ефективністю розриває їхні дотаційні ринки. Вони хочуть бачити Україну виключно в ролі вічної, зручної жертви — скривавленої, розірваної, бідної і вічно вдячної Варшаві за кожен переданий старий танк чи патрон. Щойно ця жертва намагається стати партнером і подає голос — вмикається риторика про «памперси», висипається зерно на асфальт і блокуються кордони.Українці , давайте усвідомиму зрозуміло і очевидну правду - міжнародна політика - не клуб анонімних альтруїстів і не конкурс на кращого сусіда. Це ринок хижаків. І наш найближчий західний сусід — це хижак із фантомними болями ампутованої імперії, який ніколи добровільно, з власної доброї волі не погодиться на існування сильної, незалежної, історично нахабної України поруч зі своїми кордонами.