Звідки взялися чутки про мігрантів з Бенгладешу?Одна з українських меблевих фабрик пробувала завезти сюди 150 бангладешців, цього так і не сталося, Ось пише прекрасна Ольга Духніч, яку я дуже поважаю:Якщо ви бізнес, який думає, що можна когось завезти, як меблі, без нормальної міграційної політики і визнання статусу мігранта і його захисту — вас на вилах винесуть ваші ж співвітчизники, разом з вашими мігрантами і вашим бізнесом.Це питання яке бізнес обговорити всередині, прийти держави і стати одним з актором формування політик.Бангладешці не приїхали, але осадочок залишився.А чому залишився?1. Україна як суспільство знаходиться в стані демографічної паніки за Крастєвим. Коли існує розуміння, що ми скорочуємось, а тому хочеться окуклиться, стати нездоланною фортецею і захищати чистоту крові. Це ірраціональних інструмент який призводить до погіршення демографії, а не покращення, але who cares.2. Україна не має досвідів масової іноземної міграції, але має радянські настанови про людей "третього світу" - про нетрі і бідність, хоча бангладешське суспільство складне, там є хороша освіта, середній клас, останні часом відбувається активна емансипація жінок.Тому бангладешський робітник для більшості - це якийсь кримінальний тип, темний, брудний, в дрантті, вірніше їхній натовп, який біжить проламуючи кордони, починає швидко розмножуватися і знищує титульний етнос.Насправді, бангладешські емігранти - це робітники, які їдуть працювати, щоб утримувати власні родини, як це свого часу робили українці. Досвід країн, куди емігрують громадяни Бангладеш не показує підвищення кримінальних викликів, проте показує, що самі мігранти часто стають жертвою зловживань та торгівлі людьми.Друге покоління бангладешських емігрантів в Великій Британії демонструє високу академічну успішність - британські бангладешці зараз перевищують середній національний показник у школах, а четверо бангладешців за походженням є членами британського парламенту. Троє з них - жінки)Так, є виклики, вони консервативні мусульмани, схильні до створення анклавів. Тому інтеграційні політики країни мають передувати появі мігрантів.Ну і останнє - про українців.Ми надто довго жили в умовах тривалого пригнічення і зневаги. Така ідентичність при звільненні стверджує себе з надмірною силою.Колишній об'єкт приниження нерідко переносить логіку пригнічення на інших, стаючи сам суб'єктом зверхності - тому ми "што-то одно", а громадяни Бангладеш - "што-то другоє"Тим більше під час війни нам так важливо захищати себе, що ми робимо це знецінюючи інших, аж бігом.А ще в нас є гра, "доведи, що ти європеєць" - ми так стараємся на кожне Євробачення та інші веселі континентальні змагання, нам це так важливо - доводити, що "ми цивілізовані і ми європейці", що нам потрібно тло, на якому ми будемо сяяти в цій своїй європейськості.Громадянин Бангладеш стає таким тлом.Ще раз:Україні взагалі не загрожує міграція з Бангладеш в найближче десятиліття. Ми не цікаві цій країні як напрямок трудової міграції і не є природнім для них напрямком міграції. Нам треба буде дуже постаратися, щоб залучити трудових мігрантів в принципі.Всі наші страхи про Бангладеш ефект наших психологічних травм як нації, відчуття того, що ми скорочуємося, поганого розуміння світу навколо нас, і пошуку того об’єкту для жаху, яким нас можна залякувати і маніпулювати.Тому черговою чупакаброю стали громадяни Бангладеш.