Telegram statistics channel - @petrarchy

Трамп опублікував у соціальній мережі Truth Social звернення до Путіна (переклад в коментарях)На що слід звернути увагу:▪️Недипломатичність зверненняЗаява Трампа виглядає радше ультимативною, ніж конструктивною. Його звернення до Путіна публічно через соціальні мережі, а не через дипломатичні офіційні канали, лише підштовхує Путіна до оборонної позиції. Це ще більше ускладнює можливість "прагматичного" та люб'язного діалогу з Путіним (як на тому наголошував Лекс Фрідман та подібні). Припущення: Можливо, Трамп вибрав цей шлях через провал попередніх закритих переговорів з російською стороною через його довірених представників.▪️Історична неточність та відсутність фактчекінгуУ своєму зверненні Трамп заявив, що Росія втратила "майже 60 мільйонів життів" під час Другої світової війни, що є грубою історичною помилкою. Чому це важливо? Подібна безвідповідальність у використанні історичних даних демонструє байдужість до базового рівня обізнаності. Трамп мав час для перевірки фактів банальним гуглом. Його ніхто не спіймав наживо на незручному питанні, це була власна щира думка та пофігізм щодо неточностей написаного тексту.(довідково: насправді СРСР, а не сучасна РФ, зазнав втрат за різними підрахунками у 26-40 мільйонів осіб, і ці втрати включають не лише росіян, а й українців, білорусів та представників інших національностей. Українців загинуло від 8 до 10 мільйонів, а 40% від матеріальних втрат СРСР у Другій світовій війні становили втрати саме України). ▪️Зміна риторики У минулому Трамп неодноразово заявляв, що «Росія сильна, Путін – мій друг». Однак тепер він наголошує, що Путін має закінчити війну, інакше він (Трамп) ініціюватиме найжорсткіші економічні санкції. ▪️Міф про непереможність РосіїВід апологета до скептика. Трамп подолав цей шлях за лічені тижні. Раніше Трамп стверджував, що Росія "перемогла Гітлера і Наполеона", що вона має безмежні арсенали і так далі, але ця класична риторика про історичну велич зіштовхнулась з новою думкою Трампа, що Росія поклала 60 мільйонів, щоб всього лише допомогти Союзникам перемогти у Другій світовій. ▪️Невідомість параметрів «гарної угоди»Досі невідомо що таке гарна угода в розумінні Трампа для обох сторін. Де необхідні поступки від РФ та України починаються і де закінчуються. Залишаючи термін "гарна угода" максимально невизначеним, ймовірно, прагне створити простір для маневру, щоб адаптувати власні переговорні позиції та пропозиції сторонам щодо врегулювання залежно від обставин і реакції Києва, Москви та світу. Такий підхід може бути частиною його стратегічної гри: утримання Путіна в напрузі, демонстрація потенційної гнучкості для міжнародної аудиторії та уникнення ранніх зобов'язань, які можуть виявитися політично невигідними та такими, які призведуть до тупикової ситуації. Однак для України ця невизначеність є критично небезпечною, оскільки питання "поступок" — це не просто елемент дипломатії, а реальна загроза нашому суверенітету та існуванню. @PETRARCHY

Ця сьогоднішня новина є маніпулятивною, бере свої початки на російських телеграм каналах, за якими цю новину підхопили й українські канали, поширюючи на мільйонні аудиторії цей контент без перевірки першоджерел Тепер мовою фактів: Справжнім джерелом є британське видання Daily Mail. У їхньому матеріалі йдеться про переказ планів Дональда Трампа від імені майбутніх високопосадовців Білого дому. Проте це стосується зупинки фінансування певних міжнародних програм, таких як:допомога агентству ООН для палестинських біженців (БАПОР), гуманітарна допомога Афганістану та Пакистану.Основна мотивація Трампа полягає в тому, щоб зменшити фінансування організацій і країн, де гроші США, на його думку, використовуються не за призначенням (гендерні програми чи з інклюзії) або підтримують терористичну діяльність проти США.Україна не згадується:Україна в цих заявах не згадується. Всі натяки на можливу зупинку підтримки України є інтерпретацією або маніпуляцією з боку недобросовісних джерел.Трамп дійсно прагне скоротити зовнішню допомогу, якщо вона, на його думку, не відповідає прямим інтересам США. У цьому контексті в майбутньому не можна виключати, що підтримка України може стати предметом політичних дебатів, але наразі про неї не йшлося. @PETRARCHY

📌 США дозволили Україні застосовувати ракети ATACMS по території Росії — NYTРішення, хоч і давно очікуване, проте суттєво запізніле. На початку року Україна мала лише кілька сотень таких ракет, і незрозуміло, скільки з них залишилося в розпорядженні ЗСУ зараз. До того ж, росіяни вже адаптували свої системи ППО для боротьби з ATACMS, тож ефективність цих ударів може бути обмеженою.❗️ Зона ураження: під удар потрапляють стратегічно важливі регіони — Брянська, Бєлгородська та частина Курської областей. Це відкриває можливості для ударів по логістиці, базах постачання та інших важливих цілях.🎯 Що це означає?1. Військовий ефект: ATACMS залишаються важливим інструментом для порушення ворожих ланцюгів постачання та ураження важливих об'єктів. 2. Політичний сигнал: це рішення США свідчить про готовність поступово долати умовні "червоні лінії" лише, коли Росія власноруч їх зламала, зуличивши військових КНДР.3. Інші партнери наслідуватимуть: це відкриє можливість почати застосовувати і Storm Shadow/SCALP також по по території РФ, адже рішення Франції та Британії були підв'язані під схвалення від США. Водночас... кількість цих крилатих ракет ще менша за ATACMS. 💡 Висновок: рішення про використання ATACMS — це крок у правильному напрямку тієї адміністрації, якій вже нічого втрачати. Цей крок додає тиску на Росію, але зовсім недостатнього.(Зображення не відображає повної дійсності, адже це дистанція від кордону, тому сміливо трохи зменшуйте ці радіуси) @PETRARCHY

Покровський напрямок Російські війська активно просуваються на фронті між Вугледаром та Нью-Йорком, сконцентрувавши тут від 35 до 40% своїх сил. Українські сили, вимушені відступити з укріпленої Новогродівки (до війни населення складало 14 тисяч). Противник зайняв місто лише за 4 доби. Тепер фронт рухатиметься до наступних визначних для цього напрямку населених пунктів (довоєнне населення):Селидове: 6 км до лінії фронту, населення 20,000.Українськ: 2,8 км, населення 11,000.Мирноград: 3,8 км, населення 47,000.Гірник: 6,5 км, населення 10,000.Покровськ: 9 км, населення 60,000.🗺Динаміка просування противника на Покровському напрямі Росіяни поступово, але впевнено, розширюють свої територіальні захоплення:▪️Березень: глибина просування — 3,3 км; захоплено 17 км².▪️Квітень: глибина просування — 8,2 км;захоплено 63 км² (прорив у Очеретиному)▪️Травень: глибина просування — 3,5 км; захоплено 61 км² (на іншому напрямку розпочалась російська наступальна операція у Харківській області).▪️Червень:глибина просування — 3,5 км; захоплено 50 км² (тактичні важливі успіхи противника біля нп Торецьк, а біля Очеретиного розширювалось вклинення).▪️Липень:глибина просування — 8,3 км; захоплено 96 км² території (противник прорвався у Нью-Йорк).▪️Серпень: глибина просування — понад 10 км;захоплено 188 км² (початок української операції в Курській області, РФ не перекидає сили з Покровського напрямку)Прорив в Очеретиному може стати історично значущим, адже саме він відкрив шлях до поточних успіхів російської армії на Донбасі.Якщо наступні підготовлені позиції довкола Покровська буде втрачено за короткий проміжок часу без виснаження потенціалу противника в техніці та живій силі, то тоді це буде вже: прорахунки української сторони + низка тактичних успіхів ЗС РФ ціною великих втрат та фокусування зусиль = стратегічна поразка в Донецькій області. У цьому випадку починатимемо кампанію 2025 року з поганих оборонних ліній від Покровська на захід, які банально не встигнуть підготувати, якщо Покровськ буде швидко втрачено. Далі наступ Росії на агломерацію Краматорськ-Слов'янськ із намаганнями брати в кліщі з півдня, а також від Покровська противник буде чинити тиск у напрямку Запоріжжя-Павлоград-Дніпро, де не буде достатньої кількості опорних пунктів та оборонних ліній. @PETRARCHY

Україні потрібна свобода дій у війні Коли в мережі починають розганяти зраду через втрати кількох бронетранспортерів в Курській області, я розумію, що нам дійсно було завдано важкого удару, бо для нас десяток БТРів це гарне посилення для будь якої бригади, а їх втрата під Курськом означає неможливість посилити якийсь відтинок на східному напрямку. Водночас, це зовсім не причина для зрадства вестернів та нашого. Ми всі пам'ятаємо контрнаступ 2023 року: розбиті колони "Бредлі", "Леопардів", і всі ті втрати, яких ми зазнали тоді. За період літо-осінь 2023 ми звільнили орієнтовно 250 кв км та втратили сотні одиниць техніки. Курська операція 2024 року, яка триває тиждень вже принесла більший результат – 700 кв км контрольованої території та ще сотні км в сірій зоні, втративши орієнтовно 50 од. техніки, певну частину з якої вже встигли евакуювати для ремонту. Ми бачимо, що навіть з обмеженими ресурсами, ми досягаємо значно більших результатів, якщо ми діємо не відповідно до порад та червоних ліній. Можливо, ми б і могли далі сприймати думку Заходу, як еталон військової ідеї, але тут з'являється серйозна проблема – обсяги постачань у 2024 році порівняно з 2023 та 2022 зменшились. Тому нам потрібна нова стратегія, новий підхід, і ми знайшли вихід у вигляді Курської операції.Але що відбувається в інформаційному просторі? Коли росіяни атакують Харків, то це розглядається як успішний маневр для відволікання наших резервів. Але коли ми робимо щось подібне, це називається "помилкою", і всі кричать, що потрібно було зосередитися на іншому напрямку, як-от Покровськ.Але це ще не кінець, адже відомо, що за цієї важкої ситуації деякі країни ставлять нам умови, погрожують скороченням постачань, якщо ми зробимо «щось». Вони змушують нас воювати однією рукою, в яку вкладають зброю, в той час як іншу фактично зв'язують. Ці ж люди намагаються диктувати нам, де і як ми повинні використовувати наші обмежені ресурси, які завдяки їм у нас і є, але їхня впевненість у достатності наявного для реалізації наступальної операції або стратегічної оборони, яка поставить росію у безвихідь – це марення та неправильна оцінка потенціалів сторін. Далі вже в медійному середовищі бачиш, як «експерти» продовжують вже на публічному рівні нас навчати, як воювати, як вербувати ветеранів та відставників для авіації, які ракети потрібні, як нам використовувати те, що нам вже надали. І все це виглядає так, ніби вони щойно відкрили Америку. Але реальність така, що ми вже давно просимо ці речі на офіційному рівні. Але потім, коли ситуація стає дійсно критичною, ті ж самі країни починають роздумувати, чи варто нам щось надати. І ось тут починається справжній абсурд. У медіа з'являються заяви, що Україна недостатньо активно просила ту чи іншу допомогу.Як можна ефективно воювати, коли партнери через медіа періодично намагаються перекласти на нас провину за свої ж нерішучі дії? Вони змушують нас грати за їхніми правилами, а потім звинувачують у тому, що ми не можемо перемагати в таких умовах, а тому війна не має рішення і давайте сідати за стіл переговорів. Нам потрібна свобода дій, щоб досягти бажаного миру на адекватних умовах, який в інтересах і наших партнерів. І Курська операція — це один з наших виходів.@PETRARCHY

Що не так з акціями #FreeAzovЩотижня я бачу під стінами КМДА акції на підтримку звільнення азовців. Активісти виступають під стінами українських інституцій, вимагаючи дій з боку української влади. Однак, будь-яка дія, окрім емоційної вимоги справедливого, має містити у собі раціональне. Чи має наш уряд важелі впливу на Росію? Ні. Наші можливості обмежені і залежать від міжнародних партнерів і світового суспільства. Кількість українських полонених у Росії значно перевищує кількість російських у нас, що дозволяє Росії не думати про своїх та займати принципову позицію щодо обміну азовців, які своїми діями зайняли важливе місце в героїчному епосі новітньої історії України. Ми ж, на відміну від Росії, маємо вести обміни, бо наше суспільство цінує життя кожного громадянина і прагне врятувати своїх з полону. Росія використовує полонених як важіль тиску. Україна героїзувала азовців, тоді як противник їх демонізував. У результаті поступка Росії у цьому питанні має величезну ціну, яку Україна в нинішній військово-політичній ситуації не може заплатити.На що ми можемо розраховувати? На обмін, що залежить виключно від «доброї» волі Росії, якої можна досягти лише завдяки тиску міжнародної спільноти. Якщо відкрити останні випуски The Guardian, NYT або Die Zeit, новин про недільну акцію під КМДА там не знайдеться. Чому? Тому що акції в Києві привертають увагу в Києві. Акції за кордоном привертають увагу за кордоном. А ще в країні-агресорі, де кожна нова табличка «Free Azov Defenders» підвищує цінність кожного українського військовополоненого. Така собі пряма залежність: чим більше ми говоримо про свої мрії, тим далі від нас їх «відсувають».Тому для звільнення азовців необхідно, щоб світова спільнота звернула увагу на них. Наші акції та звернення мають проходити не в Україні, а в столицях інших держав: Варшаві, Токіо, Пекіні, Лондоні, Берліні, Нью-Йорку, Парижі, Будапешті, Римі, Анкарі... Акції повинні розповідати про смерті в полоні, про ставлення, про умови, в яких утримуються наші полонені, викликаючи співчуття та розуміння. Це має створити суспільний запит до політиків по всьому світу, щоб вони почали діяти. Адже заклики від України на державному рівні часто вислуховуються, але не мають реальної сили без підтримки міжнародної громадськості. Суспільний тиск може змусити світових лідерів активно працювати над звільненням наших героїв, зробивши для Росії збитковим подальше утримування азовців.@PETRARCHY

Мої думки з твітєра: 1/ Основна проблема для України у війні з Росією — це не тільки домінуюча думка партнерів, які хочуть, щоб Україна перейшла до переговорів, надаючи контрольовану крапельну допомогу.2/ Справжня проблема полягає у неправильній оцінці нашого потенціалу партнерами. У 2022 році нас недооцінили. Зараз наші можливості переоцінюють приблизно на 30%, очікуючи, що ми зупинимо російські наступи, щоб змусити Росію піти на переговори, досягнувши тупика.3/ Ця нестача навіть мінімальної допомоги створює можливості для Росії продовжувати наступальні операції та уникати переговорів на рівних умовах.4/ Поки Росія може просуватися, Україна не матиме переговорної позиції, яка могла б призвести до миру, підтриманого більшістю українців.5/ Тому маємо тривалу війну, розбиті дитячі лікарні та житлові квартали, бо аналітичні уми західного світу прийшли до думки, що обсягів і тих темпів постачань достатньо для досягнення власних цілей із недопущення поразки України та приведення сторін до переговорів.@PETRARCHY