Channel Першоджерело - @pershodzherelo - №145
КРИЗИВ підлітковому віці люди переживають за Еріком Еріксоном кризу ідентичності. Ідентичність в цьому контексті – це сукупність сталих уявлень про себе. Що цікаво – на віковій психології ми розглядали сценарії розвитку особистості, коли переживання цієї підліткової кризи відбувається не в підлітковому віці (12-15 років), а пізніше – навіть у дорослому віці. Це пов’язано з особливостями виховання на теренах пострадянського простору, де часто є заборона на проявленість, індивідуальність, заборони, контроль, необʼєктивні вимоги (доця відмінниця, син маминої подруги), а самоусвідомлення навпаки не є головною із цінностей. В таких умовах підліток може, не зорієнтувавшись, «проскочити» підліткову кризу, не сформувавши чітку ідентичність. Що ще ще цікавіше – я це слухала, але не думала, що сама стану героїнею такого сценарію. У віці 21-23 роки приблизно люди переживають ще одну кризу. Вона теж повʼязана з ідентичністю переходом від уявлень про себе як про «Я – ідеальне» до «Я – реального». Здебільшого перехід від ідеалізованого уявлення про професію, що сформувався за часів навчання, до реального розуміння що таке робота. Так от до теми героїні сценарію. В 23 роки відчуваю те, що Еріксон називав «демонстрація розгубленості» саме підліткової кризи, яка виникає на фоні відсутності чітких уявлень про себе. Ніби тут треба реальне прийняти, а ідеального не було толком, бо тільки роки 4 в психотерапії працювала над сепарацією. Цікава сукупність переживань, що разом формують духовну кризу – відсутність внутрішньої гармонії і когнітивний дисонанс, який звучить приблизно так «це реально я?» Ще щось напишу про конструктивний вихід з криз, щоб для себе подосліджувати. Колись писала пост «Чому я люблю кризи», де оповідала, що кризи це про зростання. Так от – класно любити кризи, коли ти не в них. Зараз – не прикольно від факту їхнього існування, не люблю кризи. Йоу, у кого теж криза ставте дизлайк – хай це буде простір для вираження негативізму мислення.
383
24-07-29 15:19