✙ Перший Консервативний ✙

⛪️Церква Парігорітісса або Парегоретісса з грец. Παναγία ἠ Παρηγορήτισσα, дослівно «Панагія Утішителька»🔹Була заснована близько 1250 року деспотом Епіру Михаїлом II Комніном Дукою або, можливо, кимось із його двору. Згодом церква зазнала пошкоджень, а в 1290 році її відновив син і наступник Михаїла II, Никифор I Комнін Дука (правив у 1268–1297 рр.) та його друга дружина Анна Кантакузіна. Згодом церква збанкрутувала і була перетворена на філію (метохіон) монастиря Като-Панагія. У 1578 році вона згадується як жіночий монастир.🔸Церква являє собою велику, майже квадратну триповерхову будівлю. Вона має восьмикутну форму, з центральним куполом, що спирається на вісім пілонів, розділених на три яруси. Також на кожному куті плоского даху є чотири менші куполи та ліхтар. Її внутрішнє оздоблення багате: мармурове облицювання сягає рівня галерей, а вище збереглися великі мозаїки та фрески. На куполі — мозаїка Пантократора, оточена ангелами, та 12 пророків між вікнами купола.#церкви #архітектура #Романія🦅☦️

"У 1938 році на вулицях Австрії з'явився китайський офіцер у німецькій формі. Чоловіком у сірій формі Вермахту був Цзян Вей-го, прийомний син лідера китайських націоналістів Чан Кайші. Сьогодні це може здатися неможливим, але в 1930-х роках Китай і Німеччина тісно співпрацювали у військовій справі. Німецькі радники допомагали модернізувати китайську армію, а китайських курсантів відправляли до Німеччини на елітну підготовку. Цзян Вей-го був серед них. Він вступив до військової академії в Мюнхені та зрештою служив у Вермахті в званні лейтенанта. Під час аншлюсу — анексії Австрії — він командував взводом бронеавтомобілів. Невдовзі після цього він брав участь в операціях у Судетах, коли німецькі війська поглинали прикордонні райони Чехословаччини. На короткий момент в історії майбутній китайський генерал носив німецьку сіру форму під час довоєнної експансії Європи. Але до 1939 року, перед тим, як Німеччина вторглася до Польщі, Цзян був відкликаний до Китаю. Світ змінювався, союзи розпадалися, а війна в Азії загострювалася. Повернувшись додому, він служив у націоналістичних силах проти Японії. Після 1949 року він пішов за Чан Кайші на Тайвань, продовжуючи там свою військову кар'єру. Від Мюнхена до Відня, від наростаючої бурі в Європі до війни Китаю проти Японії, історія Чан Вей-го — це забутий розділ, де світова політика перетиналася в найнесподіванішому стилі."Джерело 📎

Так як у нас поєднані дві природи: душа і тіло, і одна з них для всіх видима, а інша невидима, то їм протидіють і два ворожих роди, один воює потай, а інший – явно; на тіла вороги нападають тілами, а оголену від тілесності душу облягають безтілесними засобами. Варвари видимі, блукаючі дикуни нічим не відрізняються від звірів, роблять набіги на суспільства людей лагідних і, подібно до кровожерливих вовків, що вийшли з пустелі в населені місця, спустошують села, поневолюють міста і вбивають, скільки можуть, а невидимі вороги, душегуби-демони жорстокіші за всіх варварів; вони літають у повітрі і, за допомогою багатобожного зла, підкорюють під свою владу весь смертний рід, так що істинного Бога не визнають Богом, але блукають у різноманітній і безбожній своїй сліпоті, взявши звідкись богів, ніде і ніяк неіснуючих, істинного існуючого і єдиного вони не визнають ні в що, так як ніби Він і не існував... 📚Євсевій Кесарійський. Слово василевсу Костянтину з нагоди тридцятиріччя його царювання. Глава VII🦅☦️

🎅Розпочинаємо різдвяну акцію! Обрані книги та комплекти отримують знижки від 20 до 40%! 🎄·Моїм Легіонерам. Корнеліу Зеля Кодряну 950 750·Традиція і сучасність. Промови та ессе 1936-1940 рр. Альфред Розенберг 750 600·Протоколи сіонських мудреців і єврейська світова політика. Альфред Розенберг 700 550·Розпалювання війни проти Німеччини: Брехня і правда про причини обох світових війн. Отто-Ернст Ремер 800 650·Про героїчний ентузізм. Джордано Бруно 600 450·Диктатура. Карл Шмітт 700 550·Номос землі в праві народів. Карл Шмітт 950 600·Французька революція. Альбер Матьєз 650 550·Хронікон. Адемар Шабанський 700 550 ·Готи. Від витоків до середини VI століття. Хервіг Вольфрам 650 500·Грецька цивілізація. Андре Боннар (комплект 3 тома) 2200 1700·Ісус і перемога Бога. Н.Т. Райт 800 650·Новий Заповіт та народ Божий. Н.Т. Райт 1100 700·Про душу. Тертуліан 500 350·Про життя, вчення і вислови відомих філософів. Діоген Лаертський 900 700·Ніцше. Мартін Хайдеггер (комплект 2 томи) 1500 1200·Кембриджська історія стародавнього світу (13 книг) 12500 10000·Парменід. Мартін Хайдеггер 700 550·Геракліт. Мартін Хайдеггер 750 600·Осягнення сенсу. Мартін Хайдеггер 700 550·Ніцше і порожнеча. Мартін Хайдеггер 650 500 ·Основні поняття метафізики. Мартін Хайдеггер 800 650·Подолання метафізики та сутність нігілізму. Мартін Хайдеггер 700 550·Про поетів та поезію. Мартін Хайдеггер 650 500·Роздуми VII-XI (Чорні зошити 1938-1939). Мартін Хайдеггер 750 600·Листи 1925-1975 та інші свідчення. Ханна Арендт, Мартін Хайдеггер 700 550 ·Подія. Мартін Хайдеггер 700 550·Вибране. Карлос Портер 600 500🎄 Акція діятиме до 08.01.26! 🔥#акція

🎄Хоч багато хто з вас уже заглянув під подушку та знайшов там чарівні подарунки, Святий Миколай притримав для вас ще один)🏳️Спільно з «Комірчиною письменника» даруємо славнозвісні «Листи Різдвяного Діда» авторства Дж.Р.Р. Толкіна!Щороку в грудні дітям Дж. Р. Р. Толкіна приходив конверт зі штемпелем Північного Полюса, а всередині — лист, написаний химерним тонким почерком і оздоблений чудовими кольоровими малюнками. Всі ці листи були від Різдвяного Діда і розповідали дивовижні історії про життя на Північному Полюсі: як північні олені зірвалися з прив’язі й порозкидали подарунки по всій околиці; як безталанний Білий Ведмідь видерся на крижаний полярний шпиль і гепнувся звідти на будиночок Різдвяного Діда, провалившись крізь дах; як той Ведмідь розбив Місяць на чотири шматки, і через це Місячанин упав із неба в Дідів садок; як велися війни з полчищами капосних гоблінів, котрі жили в печерах під будинком. Часом якусь приписку надряпував Білий Ведмідь, а часом Ілберет Ельф дописував щось своїм елегантним плавним почерком, додаючи цим історіям ще більше життя і гумору. Умови максимально прості 📜:▪️ підписатися на «Клуб дослідників Толкіна» та «Комірчину письменника»▪️ Написати "+" у коментарях під цим дописом▪️ поширити пост серед знайомих▪️ насолоджуватися передріздвяним настроєм 😉Розіграш триватиме з 06 по 19 грудня, 18:00! Нехай щастить!Велике прохання не спамити та не писати більше одного "+", спам та коментарі не по темі видалятимуться✨ Клуб Дослідників Толкіна ✨

До згаданої ген минулого року теми "ідентифікації" мешканців Імперії після 476 р. додалось джерело покраще поеми Коріппа (на котру, на жаль, практично не звертають уваги, порівняно з Прокопієм та його послідовниками) - "Василіки", корпусу із правничих книг ІХ - Х ст., що укладалась при Македонській династії. У цьому контексті, звертаємось до 14-ї книги корпусу:Ті, хто проживають на римській землі, є римськими громадянами [ориг. οἱ ἐν τῇ Ῥωμαϊκῇ γῇ ὄντες πολῖται Ῥωμαἰων εἰσίν]. [Ними також є і] ті, хто проживають у римському світі (ἐν τῷ κύκλῳ τῷ Ῥωμαϊκῷ; очевидно, калька з orbis Romanus), тобто піддані римлян (ὑπὸ Ῥωμαίους τελοῦντες), навіть якщо в вони не проживають у самому Римі. Попри це, [згаданий люд] є римськими громадянами за едиктом Антоніна. Під "Антоніном" тут мається на увазі Марк Аврелій Север Антонін Пій Август, більш відомий як Каракалла (198-217). Його Constitutio Antoniniana від 212 р. й надавала права повноцінного громадянина кожному підданому, фактично цим касуючи градації перегрінів та латинських громадян. Одним словом, такого рівню тяглості правничої (й державницької, у широкому розумінні) традиції залишається хіба побажати й іншим. Тому, будете мати чим відповісти, як вам закинуть про доцільність вжитку прикментика "візантійський".Картинка з "Мадридського Скіліци" для привернення уваги.

«У римському світі не існувало поділу між Церквою та державою з того моменту, як Імперія встановила християнство як офіційну релігію в 380 році до самого свого кінця в 1453–75 роках. До остаточного розриву з імперською владою в 781 році папи були імперськими посадовцями. Як імперські посадовці, вони повинні були сплачувати вступні збори, як і інші державні посадовці після обрання, до 681 року, коли ця практика припинилася. До 684 року імператор мав ратифікувати будь-які папські вибори в Константинополі, а після (до 752 року) ратифікація очікувалася від імперського екзарха в Равенні. Крім того, для багатьох пап раніше служили апокрисіарієм, апостольським представником при дворі в Константинополі, щоб познайомитися з імперською адміністрацією. Стосовно папського оподаткування, маєтки Церкви сплачували свої податки імперському фіскусу до його скасування в кінці сьомого століття. Ілюстрація: Стара базиліка Св. Петра періоду імперського папства, побудована на замовлення імператора Костянтина I у 318 році»

Вирішено було за моїми знаннями підготувати мене в 5-ий клас класичної гімпазії. Учителем у мене був Сергій Васильович Зенченко, який мав на мене дуже великий вплив, не тільки добрий, але, на жаль, і значною мірою негативний, тому що він перший дав мені чітко зрозуміти, що в житті "прекраснословие" далеко не завжди пов'язується з хорошими справами. Людина це була дуже культурна і вміла цілком оволодіти душею своїх вихованців. За переконаннями дуже передовий, який визнавав у релігії лише правовладний бік християнського вчення і рішуче заперечував божественність Христа. Усі його переконання вкочувалися в мене. Памʼятаю: 3 години ночі, він лежить у ліжку, я сиджу біля нього, і він мені доводить, що Бога немає.Слабо для вихователя вбивати в хлопчику 12-ти років віру в Бога, це, між іншим, згодом була одна з причин, чому я його перестав поважати. Але мушу сказати, що поряд із цим усі його повчання були глибоко правдивими, просоченими любов'ю до ближнього, що відкривали широкі духовні горизонти і сповнені моральної краси. Я страшенно ним захоплювався, він зі мною міг робити, що хотів, я намагався слідувати його повчанням. Він мені здавався недосяжно високим і чистим. Пробув я в завідуванні близько року і потім уже мало з ним бачився. Яке ж було моє здивування і розчарування, коли згодом я переконався, що все це лише слова, насправді вінвиявився відчайдушним кар'єристом, чиновником-педагогом. Через дядькаОлсуф'єва він влаштувався викладачем у жіночому інституті. Страшно інтригував, щоб домогтися посади інспектора, узагалі мало втішного з правничого боку я чув від дядька, який за діяльністю Зенченка стежив. Але чим я був особливо вражений особисто, це його відношенням із низшою братією, як він називав народ. Через багато років я випадково довідався, що Зенченко купив собі садибу в Путивлі; оскільки Путивль був недалеко від наших маєтків, я заїхав до нього.Застав замість Зенченка-ідеаліста сухого чиновника, безсумнівно розумного й освіченого, але без жодного натяку на той ідеалізм, що так мене захоплював у дитинстві, і особливо мене вразило брутальне та пихате поводження зі своєю прислугою. Ну, подумав я собі, ось вони, слова. На жаль, скільки таких типів було в старій Росії. Увесь ідеалізм, уся проповідь любові тощо випаровувалися під час отримання першого цивільного чину; залишався бездушний формалізм і принцип "что прикажете".Павло Скоропадський. Моє дитинство на Україні

Найурочистішим днем у Волокитинівважався день народження мого діда, 5-го липня, день св. Андрія Критського. За кілька днів садівник плів гірлянди. У сам день урочистостей, ще лежачи в ліжку, я чув гул від натовпу селян, які зібралися біля церкви в очікуванні початку літургії. Потім розпочався торжетсвенний вихід. З великого будинку проти церкви виходив дід під руку з однією з дочок, за ним ішли попарно обидві сім'ї, вихователі, тут же були й управителі всіх дідівських хуторів, а також рідкісні гості. Обідня служилася дуже урочисто, із співслужінням усіх навколишніх сіл, до яких примикали маєтки діда. Після закінчення літургії, після многоліття дідові, проспіваного чудовим Волокитинським хором, у такому ж порядку, як туди йшли, поверталися назад. На подвір'ї проти церкви нас зустрічали звуками маршу оркестру Костромського піхотного полку, який спеціально для свята виписували щороку з міста Глухова, де полк стояв. Увесь натовп Волокитинських селян, так само, як і сусідніх сіл, було запрошено в сад, де влаштовували частування і різні розваги. Лазіння на стовпи за призами, гойдалки тощо. Усюди негайно складалися групи для танців під звуки то оркестру, то сільських скрипок. Усі діти отримували цукерки, працівники та працівниці — подарунки. Святкування тривало до вечора і завершувалось великим феєрверком на галявині з боку саду. Хоча гостям давали вдосталь вина, горілки і меду, я в ті часи ніколи не бачив будь-яких неподобств. Для нас, звісно, головним інтересом був військовий оркестр і потім вечірній феєрверк, у пусканні якого ми в пізніші роки й самі брали жваву участь.Павло Скоропадський. Моє дитинство на Україні